Слава ЗСУ!

Цей чоловік божевільний, і Праведні, як видно, теж збожеволіли, раз його обрали... або полякались злиденному натовпу, що зібрався біля дверей їх храму. Шептуни Квиберна доносять, що Люцеону до обрання бракувало всього дев'яти голосів, коли горобці вломилися в септу з сокирами в руках, несучи на плечах свого ватажка.

Серсея пронизала худого хлопця крижаним поглядом.

- Не могли б ми з вашою святістю поговорити віч-на-віч?

Верховний септон віддав щітку комусь із Праведних.

- Прошу за мною, ваша величність.

Він провів її в молитовний зал. Мармурова підлога гулко повторював їхні кроки. У кольорових променів, падаючих крізь купол, танцювали порошинки. Пахло пахощами, перед сімома вівтарями, як зірки, сяяли свічі. Матері їх поставили мало не тисячу, майже стільки ж Діві, але свічки Невідомого можна було перерахувати на пальцях.

Горобці пробралися сюди. Бідно одягнені межові лицарі стояли на колінах перед Воїном, просячи благословити мечі, складені до його ніг. Біля вівтаря Матері молилися на чолі з септоном сто людей - їхні голоси звучали як віддалений прибій. Верховний септон вів Серсею до Стариці, що стояла з піднятим ліхтарем. Коли він опустився на коліна перед вівтарем, королеві мимоволі довелося зробити те ж саме. Він хоча б не пускав вітри, як товстун, що носив цей сан до нього, - і на тому спасибі.

Закінчивши молитву, його святість не став підніматися - розмовляти він, як видно, теж мав на колінах. Хитрість маленького чоловіка, весело відзначила про себе Серсея.

- Ваша святосте, горобці наводять страх на столицю. Я хочу, щоб вони покинули місто.

- Куди ж їм подітися, ваша величність?

В сім підземних, просилося їй на язик.

- Туди, звідки вони прийшли.

- Вони прийшли звідусіль. Горобці - найбільш прості і невибагливі створіння з усіх птахів, а вони - самі прості і скромні з людей.

Це вірно, простіше нікуди.

- Ви бачили, що вони зробили зі статуєю Бейєлора Благословенного? Вони, їх кози і свині запаскудили всю площу біля храму.

- Нечистоти легше відмити, ніж кров, ваша величність. Ця площа насправді зневажена, але не ними, а стратою, яка тут відбулася.

Він посмів тицьнути їй у ніс Неда Старка?

- Ми всі жалкуємо про це. Джофрі по молодості років не виявив належної розсудливості. Лорда Старка слід було обезголовити в іншому місці з поваги до Бейєлору... але не будемо забувати, що вирок йому винесли як зраднику.

- Король Бейєлор прощав тих, хто замишляв зло проти нього.

Король Бейєлор ув'язнив у підземеллі рідних сестер, винних лише в тому, що вони були гарні. Почувши цю казку вперше, Серсея пішла в дитячу до Тіріона і щипала маленьке чудовисько, поки він не розкричався. Треба було затиснути йому ніс, а рот запхати ганчірку. Вона змусила себе посміхнутися.

- Король Томен охоче пробачить горобців, коли вони розлетяться геть.

- Більшість з них втратили рідний дім. Страждання, горе і смерть панує всюди. У мій колишній прихід входило півсотні сіл, занадто дрібних, щоб мати свого септона. Я ходив з одного в інше, укладав шлюби, відпускав гріхи, давав імена новонародженим. Тепер цих сіл, ваша величність, більше немає. Городи заросли бур'янами, і людські кістки лежать вздовж узбіч доріг.

- Війни завжди жахливі. Всьому виною північани і лорд Станіс зі своїми демонопоклонниками.

- Мої горобці розповідають про левів, чинивших їм зло... і про Пса, який був особистим вашим васалом. В Солеварнях він убив старого септона і зґвалтував дівчинку дванадцяти років, безневинне дитя, обіцяне святій вірі. Він узяв її прямо в обладунках, понівечив її ніжну плоть залізною кольчугою. Після цього він віддав її своїм людям, і ті відрізали їй ніс і соски.

Серсеї доповідали те ж саме.

- Не можна звалювати на його величність провину кожного, хто коли-небудь служив будинку Ланістерів. Сандор Кліган - зрадник і груба тварина. Не дарма ж я його прогнала зі служби. Тепер він підпорядковується розбійнику Берику Дондарріону, а не королю Томену.

- Нехай так, але дозвольте запитати: де були королівські лицарі, коли все це творилося? Хіба Джейєхерис Умиротворитель не приніс клятву, яка зобов'язує Залізний Трон завжди захищати віру?

Серсея знати не знала про цю клятву.

- Приніс, - підтвердила вона, - а верховний септон благословив його, і помазав на царство. За традицією кожен новообраний верховний септон благословляє свого короля... але ви відмовляєтеся дати благословення королю Томену.

- Ваша величність помиляється. Ми не давали відмови.

- Ви не прийшли до короля, як повинні були.

- Бо час для цього ще не наспів.