Слава ЗСУ!

- Пора всім лицарям, що принесли обітницю, залишити своїх земних владик і постояти за віру, - заявив хтось, зухвало схопивши сіра Меррина за руку. - Ідіть до нас, сір, якщо любите Сімох.

- Пусти, - гаркнув, вирвавши руку, сір Меррин.

- Я чую вас, - сказала Серсея. - Мій син ще юний, але Сімох любить всім серцем. Він дасть вам захист, а я йому допоможу.

- Нас захистить Воїн, - продовжував бушувати чоловік із зіркою на лобі, - а не пухкий хлопчисько король.

Меррин Трант взявся за меч, але Серсея завадила йому оголити зброю. Стоячи з двома лицарями серед людського моря, вона бачила навколо кілки, серпи, палиці та сокири.

- Я не допущу кровопролиття в святому місці, сір. - Чому всі чоловіки поводяться як малі діти? Якщо зарубати одного, натовп розірве їх на частини. - У нас одна Мати - та, що на небесах. Його святість чекає мене, і я не хочу спізнюватися.

Нагорі, однак, їй заступили дорогу якісь латники в кольчугах, вареної шкірі, а то і в пом'ятих обладунках. Озброєні вони були в основному сокирами, але довгі списи і мечі теж зустрічалися. На їх поношених білих камзолах були нашиті червоні зірки. Двоє найзухвалішим чином схрестили перед нею списи.

- Так то ви зустрічаєте свою королеву? Де Рейнард і Торберт? - Ці двоє ніколи не упускали випадку до неї підлеститися. Торберт кожен раз влаштовував ціле представлення, омиваючи їй ноги.

- Я не знаю людей, про яких ви говорите, - сказав один з воїнів із зіркою, - але якщо вони септони, то повинні служити Сімом.

- Септони Рейнард і Торберт входять до числа Праведних і дуже розгніваються, дізнавшись, що ви перегородили мені вхід. Ви не хочете пустити мене в будинок Бейєлора Благословенного?

- Ми не перешкоджаємо вашій величності, - сказав сивобородий згорблений воїн, - але нехай ваші лицарі складуть мечі біля входу. Верховний септон заборонив пускати в храм озброєних людей.

- Лицарі Королівської Гвардії не знімають зброї навіть в присутності короля.

- У себе вдома король розпоряджається як йому завгодно, - не поступився літній лицар, - але тут мешкають боги.

Щоки Серсеї спалахнули. Одне слово Меррину Транту, і цей стариган зустрінеться зі своїми богами раніше, ніж міг думати. Шкода, що поки це неможливо.

- Чекайте мене тут, - наказала вона своїм лицарям і далі пішла одна. Двоє латників налягли на важкі стулки дверей, і ті зі скрипом і скреготом відчинилися.

В Залі Лампад вона побачила десятка два коліноприклонних септонів. Вони не молилися - вони шкребли підлогу, вмочуючи щітки у відра з мильною водою. З-за грубих ряс і сандалій Серсея прийняла їх за горобців, але тут один з них підняв до неї червоне від натуги обличчя. Свіжі мозолі у нього на руках кровоточили.

- Ваша величність...

- Септон Рейнард? - не повірила своїм очам королева. - Що ви тут робите?

- Він миє підлогу, - відповів за нього інший септон, піднявшись з колін, - на голову нижче Серсеї і худий, як метловище. - Робота - ось молитва, найбільш бажана для Коваля. Ми очікували вашу величність.

В його коротко підстриженій бороді виднілася сивина, волосся він стягнув на потилиці. Одяг, хоча і чистий, було сильно поношено і залатано. Він закатав Рукава, але подол нижче колін промок наскрізь. З худого обличчя дивилися карі, глибоко посаджені очі. Серсея з огидою кинула погляд на його босі ноги, ороговілі від мозолів.

- Ваша святосте?

- Так, це ми.

Зміцни мене , Отче. Серсея знала, що їй належить стати на коліна, але не хотіла псувати сукню на залитій брудною водою підлозі.

- Я не бачу тут мого друга септона Торберта, - сказала вона, оглянувши прибиральників.

- Септон Торберт посаджений в сувору келію на хліб і воду. Грішно бути таким товстим, коли народ голодує.

Серсея, вирішивши, що досить намучилася на сьогодні, проявила свій гнів у відкриту.

- Ви берете мене з пензлем у руці? Та чи знаєте ви, хто я?

- Ваша величність - королева регентша Семи Королівств. Прості люди, як сказано в Семикінцевій Зірці, поклоняються лордам, лорди - своїм королям, а королі - Тому, хто єдиний в Семи особах.

Натякає, щоб вона схилила коліна? Погано ж він знає її у такому випадку.

- Вам личить зустріти мене на сходах у святкових ризах і кришталевій короні.

- У нас немає корони, ваша величність.

Серсея розгнівалася ще сильніше.

- Мій лорд батько подарував вашому попереднику вінець з кристалів рідкісної краси, перевитих золотими нитками.

- За цей дар ми поминаємо його в наших молитвах, але бідні потребують їжі більше, ніж ми в золоті і кристалах. Ми продали цю корону, і всі наші персні, і парчеві ризи. Вовняні гріють не гірше - на те Семеро нам і послали овець.