Слава ЗСУ!

На яблуні біля річки заспівав соловей. Солодко чути після криків і каркання воронів, з якими Пет возиться цілими днями. Білі ворони знають його по імені і бурмочуть «Пет, Пет, Пет» як тільки забачать його, - самому закричати в пору. Ці рідкісні білі птахи - гордість архімейстера Валгрейва. Він хоче, щоб вони склювали його, коли він помре. Пет починав підозрювати, що і йому приготована така ж доля.

Може, виною всьому тутешній міцний сидр. Пет не хотів пити, але Аллерас сьогодні обмиває свою мідну ланку, тай і нечисту совість якось вгамувати треба. Йому здавалося, ніби соловей виводить «золото за чавун, золото за чавун». Це саме сказав незнайомець в ту ніч, коли Розі їх познайомила. «Хто ти?» - запитав його Пет, а він відповів: «Алхімік. Перетворюю чавун в золото». І по його кісточках застрибала, мерехтячи при свічках, золота монета. З одного боку - триголовий дракон, з іншого - голова давно померлого короля. «Золото за чавун, - лунало у вухах у Пейта, - такого тобі ніхто не запропонує. Хочеш її? Любиш її?» «Я не злодій, - сказав Пет самозваному алхімікові. - Я школяр Цитаделі». Той шанобливо схилив голову і сказав: «Якщо передумаєш, я повернуся сюди через три дні - разом з драконом».

Три дні минули, і Пет, так і не вирішивши нічого остаточно, прийшов в «Перо і кухоль» - але замість алхіміка знайшов тут Молландера, Арміна, Сфінкса і Руна в додачу. Якщо б він не підсів до них, це викликало б підозри.

«Перо та кухоль» ніколи не буває закрита. Шістсот років вона стоїть на своєму острівці посеред Медовички, і жодного разу її двері не закривалися. Її високий зруб злегка нахилився у бік півдня - кажуть, це тому, що п'яні школярі вічно привалюють до стінки з іншого боку, - але вона, мабуть, простоїть ще шістсот років і буде пригощати вином, елем і жахливо міцним сидром човнярів і моряків, ковалів і музикантів, священиків і принців, а також, само собою, школярів і кандидатів з Цитаделі.

- Староміст - ще не весь світ, - занадто голосно проголосив Молландер. Він син лицаря і до того ж міцно набрався. З тих пір, як його сповістили про загибель батька на Чорноводній, він п'є майже кожну ніч. Навіть тут, за безпечними стінами Староміста, Війна П'яти Королів хоч якось та торкнулася їх всіх... хоча архимейстер Бенедикт стверджує, що назва ця неправильна, оскільки Ренлі Баратеона вбили ще до того, як Бейлон Грейджой оголосив себе королем. - Мій батько завжди говорив, що світ більший, ніж замок будь-якого лорда. В Кварті, Асшаї і Йі Ті можна знайти не тільки драконів, але й багато такого, що нам навіть не снилося. Моряки розповідають...

- Саме так, - перебив його Армін. - Моряки, мій дорогий Молландер. Піди в гавань, і вони тобі розкажуть, як спали з русалками або провели рік у череві величезної риби.

- Почім ти знаєш, що це неправда? - Молландер нишпорив у траві, шукаючи яблука. - От якщо б ти сам побував у череві тієї риби, то міг би стверджувати, що їх там не було. Над байками одного моряка посміятися можна, але коли веслярі з чотирьох різних кораблів на чотирьох різних мовах розповідають одне і те ж...

- Зовсім не одне і те ж, - наполягав Армін. - Дракони в Асшаї, дракони в Кварті, дракони в Мейрині, дотракійські дракони, дракони звільняли рабів... вони всі розповідають по-різному.

- Різниця тільки в дрібницях. - Молландер, і завжди то впертий, випивши, ставав зовсім незговірливим. - Вони всі говорять про драконів і прекрасну молоду королеву.

Єдиний дракон, що займає думки Пейта, був зроблений з жовтого золота. Що сталося з цим алхіміком? Він сказав, що через три дні буде тут. «Я не злодій», - сказав йому Пет, але коли дракон затанцював, підморгуючи...

- Он ще одне, прямо у тебе під ногами, - сказав Молландеру Аллерас. - А у мене в сагайдаку ще дві стріли.

- Та йди ти зі своїми стрілами. Червиве, - пробурчав Молландер, підбираючи яблуко, але все таки кинув його нагору. Стріла розсікла яблуко на дві рівні половинки. Одна впала на дах башти, скотилася з навісу і хлопнулась поруч з Арміном.

- Якщо черв'яка розрізати надвоє, вийде два черв'яка, - повідав їм кандидат.

- Якби з яблуками виходило те ж саме, нікому б не довелося голодувати, - з м'якою усмішкою відповів Аллерас. Сфінкс завжди посміхається, наче якийсь жарт, відомий тільки йому. Це разом з гострим підборіддям, залисинами на лобі і коротко підстриженними чорними кучериками надає йому лукавий вигляд.

Аллерас неодмінно буде мейстером. Він в Цитаделі всього лише рік, але вже встиг викувати три ланки свого майбутнього ланцюга. У Арміна, може, й більше, але він вивів рік на кожну. Втім, і він теж буде мейстером. Тільки Рун і Молландер залишаються голошиїми школярами, але Рун зовсім ще молодик, а Молландер віддає перевагу книзі пляшку.