Слава ЗСУ!

Ми тут не одні , раптово зрозуміла королева. Чиїсь високі фігури обступили її ложе, під плащами мерехтіли кольчуги. В чому справа? Де варта? У спальні темно, не рахуючи ліхтаря в руці одного з непроханих гостей. Я не повинна показувати , що мені страшно , подумала Серсея.

- Що вам тут треба? - запитала вона, відкинувши назад сплутане зі сну волосся. Один чоловік вийшов на світло, і вона побачила, що плащ у нього білий. - Джеймі? - Їй снився один брат, а розбудив її інший.

- Ваша величність, - промовив чийсь чужий голос, - лорд командувач прислав нас за вами. - Волосся в нього в'ється, наче у Джеймі, але у брата золоті локони, як у неї самої, а у цього лицаря чорні й лискучі. Вона здивовано дивилася на нього, а він бурмотів щось про відхоже місце, про арбалет і поминав ім'я її батька. Я все ще сплю , думала вона. Це все той же кошмар. Зараз з під ліжка вилізе Тіріон і почне реготати.

Так ні ж, це божевілля. Карлик сидить у темниці, і повинен померти в цей самий день. Вона глянула на свої руки - крові немає, пальці на місці. Шкіра покрита мурашками, але абсолютно ціла. Ноги теж не чіпали. Сон, лише сон. Я забагато випила на ніч , і всі ці жахи породжені винними парами. До вечора я сама посміюся. Моїм дітям і трону Томена нічого не загрожуватиме , а потворний мій братик стане коротшим на голову.

Джаселина Свіфт подала їй чашу. Серсея, відпивши ковток води, в яку вичавили лимон, скривилася і плюнула. Нічний вітер стрясав віконниці, і її зір раптом став до дивацтва ясним. Джаселина тремтіла як лист, налякана не менше Сенелли. Біля самого ліжка стояв сір Осмунд Кеттлблек, за ним - сір Борос Блаунт з ліхтарем. У двері тіснилися гвардійці Ланістерів з позолоченими левами на шоломах, теж охоплені страхом. Невже? Невже це правда?

Вона встала, і Сенелла накинула їй на плечі халат, прикривши наготу. Підперезалася вона сама, застиглими, незграбними пальцями.

- Мого лорда батька охороняють вдень і вночі. - Язик погано корився їй. Вона набрала в рот води з лимоном і прополоскала, щоб надати свіжість подиху. В промінь світла від ліхтаря влетіла мошка - Серсея чула, як вона дзижчить, бачила її бючусь об скло тінь.

- Варта не покидала посту, ваша величність, - сказав Осмунд Кеттлблек. - Ми знайшли за вогнищем потайні двері. Лорд командувач вирушив подивитися, куди веде цей коридор.

- Джеймі? - Жах налетів на неї, як буря. - Джеймі належить бути з королем!

- З його величністю нічого не сталося. Сір Джеймі приставив дюжину чоловік охороняти його, і він мирно спить.

Нехай його сни будуть солодші, ніж мій , а пробудження не настільки бурхливим.

- Хто зберігає спокій короля зараз?

- Цієї честі удостоєний сір Лорас, ваша величність.

Її це не задовольнило. Тірели - прості стюарди, піднесенні королями драконами. Їх марнославство може зрівнятися тільки з їх честолюбством. Нехай сір Лорас гарний, як дівоча мрія, - під його білим плащем криється все той же Тірел. Плід цієї ночі, найвірогідніше, був викоханий і визрів у Хайгардені...

Висловити свою підозру вголос вона не наважилася.

- Дозвольте мені одягнутися. Сір Осмонд, ви проводите мене в Башту Правиці, а ви, сер Борос, ступайте в темницю і переконайтеся, що карлик на місці. - Вона не назвала його імені. Він ні за що не посмів підняти руку на батька, повторювала вона собі, але хотіла бути впевненою повністю.

- Як накаже ваша величність. - Блаунт віддав ліхтар сіру Осмунду, і Серсея з задоволенням проводила його очима. Даремно батько повернув білий плащ цьому боягузу.

Коли вони вийшли з фортеці Мейєгора, небо налилося глибокою кобальтовою синявою, хоча зірки ще світили. Всі, крім однієї. Яскрава зірка на західному небосхилі впала, і ночі відтепер стануть темніші. Серсея зупинилася біля підйомного мосту через сухий рів, дивлячись на піки внизу. Вона знала, що в такій справі їй збрехати не посміють.

- Хто знайшов його?

- Один з гвардійців, Лам. Він відлучився за покликом природи і знайшов його милість у відхожому місці.

Бути не може. Леви так не вмирають. Королевою володів дивний спокій. Їй згадалося, як у неї випав перший молочний зуб. Боляче не було, але дірка в роті здавалася такою незвичною, що вона то й справа торкалася її язиком. Тепер дірка утворилася на тому місці, де був батько, а дірки потребують заповнення.

Якщо Тайвін Ланістер дійсно помер, ніхто більше не може відчувати себе в безпеці... особливо її син на своєму троні. Коли гине лев, вперед виходять більш дрібні звірі - шакали, годуються падаллю, і здичавілі пси. Її спробують відпихнути в бік, як це намагалися завжди. Треба діяти швидко, згадавши свої дії після смерті Роберта. Можливо, це зробив найманець Станіса Баратеона, і загибель лорда послужить вступом до нової атаки на місто. Серсея сподівалася, що буде саме так. Нехай приходить , думала вона. Я розіб'ю його , як розбив батько , і на цей раз він живим не піде. Станіс їй страшний не більше, ніж Мейс Тірел. Ніхто їй не страшний. Вона дочка Скелі, левиця. Тепер вже ніхто не змусить її вийти заміж знову. Тепер Скеля Кастерлі і вся міць будинку Ланістерів переходять до неї. З цією міццю їм мимоволі доведеться рахуватися. Навіть коли Томен перестане потребувати регента, вона як леді Скелі Кастерлі збереже свою владу.