Слава ЗСУ!

Мовчазні Сестри спорядили лорда Тайвіна, як на останню битву. Він лежав у своїх кращих сталевих обладунках, критих темно-червоною емаллю. Розтруби рукавичок, поножі і панцир інкрустовані золотом. Нагрудні диски - золоті сонця, на кожному плечі - золота левиця, на гребені шолома, що стоїть поряд з його головою, - гривастий лев. Руки в золочених кольчужних рукавичках схрещені на рукояті меча в золочених, з рубінами, піхвах. Риси його і в смерті зберегли своє благородство, ось тільки губи... Куточки рота злегка підняті вгору, немов у таємній веселощі. Куди дивився Піцель? Треба було їй самій сказати Мовчазним Сестрам, що лорд Тайвін Ланістер не усміхався ніколи в житті. Від цього Піцеля користі, як від сосків на панцирі. Напівусмішка укупі з закритими очима позбавляла лорда Тайвіна звичайного грізного вигляду. Під поглядом цих світло зелених, майже прозорих, з золотими іскрами очей всі відчували себе незатишно. Вони проникали тобі в саму душу, бачачи всю твою слабкість, нікчемність і неподобство. Такий погляд не міг пройти непоміченим.

Серсеї мимоволі згадався бенкет, даний королем Ейєрисом, коли вона тільки приїхала до двору, зелена, як весняна трава. Старий Меррівезер, майстер над монетою, бубонів щось про підвищення податку на вино, і тут лорд Ріккер сказав: «Якщо нам потрібне золото, простіше посадити лорда Тайвіна на горщик». Ейєрис разом зі своїми прихлібниками голосно розреготався, батько ж важко втупився на Ріккера поверх чаші з вином. Сміх давно затих, а він все дивився. Ріккер спершу відвернувся, потім прикинувся, що йому все одно, випив кухоль елю і вийшов, весь червоний, переможений одним тільки поглядом.

Тепер очі лорда Тайвіна закрилися навіки. Відтепер вони будуть тремтіти від мого погляду , лякатися мого нахмуренного чола. Я теж з роду львів.

З похмурого неба в септі стояв напівморок. Якщо дощ коли-небудь припиниться, сонце, пройшовши крізь висячі кристали, одягне мертвего веселками. Лорд Скелі Кастерлі заслужив їх сповна. Він був великою людиною. Але я превзойду тебе , думала вона. Тисячу років потому мейстери в своїх літописах згадають тебе лише як батька королеви Серсеї.

- Матінко, - смикнув її за рукав Томен, - що це так пахне погано?

Мій лорд батько.

- Смерть, - відповіла вона вголос, сама кривлячись від легкого запаху розкладання. Семеро септонів в срібних шатах, стоячи на ногах, благали Отця Небесного розсудити лорда Тайвіна по справедливості. Коли вони завершили молитву, сімдесят сім септ зібралися перед вівтарем Матері, благаючи її про милосердя. Томен почав соватися, у Серсеї теж ломило коліна. Вона глянула на Джеймі. Її брат близнюк стояв, точно висічений з каменю, і не дивився їй в очі.

На лаві - придавлений горем дядько Киван поруч зі своїм сином. Лансель сам міг би зійти за небіжчика. Йому сімнадцять, а на вигляд всі сімдесят. Обличчя сіре, очі і щоки запали, волосся висохли і побіліли, як крейда. Чому він живий, а Тайвін Ланістер мертвий? Невже боги втратили розум?

Лорд Джайлс кашляє сильніше звичайного, закриваючи обличчя червоним шовковим платком. Запах і його дошкуляє. У великого мейстера Піцеля закриті очі. Якщо він заснув , клянуся , що звелю його висікти. Праворуч від помосту - уклінні Тірели: лорд Хайгардена, його страшенна матінка, безбарвна дружина, син Гарлан і дочка Маргері. Королева Маргері, вдова Джофрі і наречена Томена. Двічі була заміжня і нібито зберегла невинність, що досить підозріло. Дуже схожа на свого брата, Лицаря Квітів. Можливо, між ними є і ще щось спільне? У нашої трояндочки багато фрейлін ,які не покидають її ні вдень , ні вночі. Вони і тепер тут, мало не дюжина. Серсея обвела цікавим поглядом їх обличчя. Хто з них найбільш полохлива, сама розгульна, сама ласа на милість? У кого найдовший язик? Треба буде цим зайнятися.

Спів, на щастя, нарешті стих, але запах, що йде від тіла, як ніби посилився. Майже всі присутні з чемності робили вигляд, що нічого не помічають, лише двоє кузин Маргері щосили морщили свої Тіреловські носики. Поки Серсея йшла назад по проходу з Томеном, їй почулося, ніби хтось сказав «нужник» і пирхнув, - але, повернувши голову, вона побачила перед собою море урочисто скорботних осіб. За його життя ніхто б не наважився відпускати подібні жарти. Вони б самі обгадились під його поглядом.

Біля Лампад всі зажужжали навколо них, як мухи, навперебій висловлюючи свої порожні співчуття. Брати близнюки Редвин приклалися до руки Серсеї, їх батько поцілував її в обидві щоки. Галлин Піромант пообіцяв, що в день, коли покійний відбуде на захід, над містом загориться вогняна правиця. Лорд Джайлс, переборюючи кашель, повідав, що найнятий ним творець поставить пам'ятник лорду Тайвіну, щоб той ніс вічну варту біля Левових воріт. Сір Ламберт Торнберрі, з наліпкою на правому оці, поклявся, що не зніме її, поки не принесе королеві голову лиходія карлика.