Слава ЗСУ!

Коли забрали солодощі, горіхи і сир, Маргері з Томеном пішли танцювати. Видовище вийшло пресмішне. Маргері на добрих півтора фута височіла над чоловіком, а Томен танцював дуже незграбно - від витонченості Джофрі йому нічого не дісталося. Проте все він робив цілком серйозно, не розуміючи, як потішно виглядає з боку. Як тільки діва Маргері юркнула, в парі з ним почали ставати її кузини одна за одною. Вони його зовсім закрутять, обурено думала Серсея, і половина двору буде нишком сміятися над ним.

Поки Елла, Мегга і Елінор танцювали з Томеном, Маргері пройшлася з отцем і зі своїм братом Лорасом. Лицар Квітів був чудовий - весь у білих шовках, пояс із золотих троянд, плащ, застебнутий хризолитовою трояндою. Їх можна прийняти за близнюків, думала, дивлячись на них, Серсея. Сір Лорас на рік старший сестри, але в обох ті ж великі карі очі, ті ж густі каштанові кучері, спадаючі на плечі, та сама гладка, без єдиної вади шкіра. Шкода. Пара прищиків могла б навчити їх смиренню. Лорас вище, і на обличчі його темніє пушок, а у Маргері жіночні форми, але в іншому вони схожі один з одним більше, ніж Серсея і Джеймі. Ще один привід для роздратування.

Роздуми королеви перервав її власний брат.

- Не зробить ваша величність честь своєму білому лицарю?

Вона спопелила його поглядом.

- Щоб я спиралася на твій обрубок? Ну вже ні. Можеш, однак, налити мені вина. Якщо здатний зробити це, не проливаючи.

- Навряд чи убогий каліка впорається з цим. - Він знову відправився в обхід залу, і довелося їй самій собі наливати.

Мейсу Тірелу вона теж відмовила, і Ланселю. Інші зрозуміли натяк, і ніхто більше не підходив до неї. Наші віддані друзі і вірні лорди. Навіть західним жителям довіряти не можна , воїнам і прапороносцям батька. Якщо вже рідний дядько змовляється з ворогами...

Маргері танцювала тепер зі своєю кузиною Еллою, а Мегга - з сіром Талладом Високим. Третя кузина, Елінор, пила вино з однієї чаші з молодим, красивим Байстрюком з Дрифтмарка, Аурином Уотерсом. Королева не вперше зупиняла погляд на цьому стрункому зеленоокому юнакові з довгим сріблясто золотим волоссям. При першому знайомстві з ним їй на мить здалося, що це Рейєгар Таргарієн повстав з попелу. Вся справа в його волоссі - адже він і наполовину не настільки гарний, як Рейєгар. Обличчя в нього занадто вузьке і підборіддя роздвоєне. Однак Веларіони походять від старого валірійського роду, і деякі з них успадкували сріблясте волосся давніх королів драконів.

Томен, повернувшись на своє місце, наминав яблучний пиріг. Сидіння дядька Кивана пустувало. Серсея відшукала його в кутку, де він жваво розмовляв з Гарланом, сином Мейса. Про що вони можуть говорити? Нехай Гарлана в Просторі прозвали Галантним - Серсея вірила йому не більше, ніж Маргері або Лорасу. Вона не забула тієї золотої монети, яку розкопав Квиберн під судном тюремника. Золота рука Хайгардена. А Маргері шпигує за мною. Підійшла Сенелла, щоб налити їй вина, і Серсея ледь придушила бажання схопити її за горло і придушити. Нічого посміхатися мені , сучка , зрадниця. Ти ще будеш благати про милосердя , перш ніж я покінчу з тобою.

- Думаю, її величності на сьогодні вина досить, - почула вона голос Джеймі.

Помиляєшся. Всього вина на світі не вистачить , щоб допомогти мені пережити це весілля. Серсея різко піднялася з місця і мало не впала. Джеймі підхопив її під лікоть. Вирвавши у нього руку, вона сплеснула в долоні. Музика змовкла, розмови затихли.

- Лорди і леді, - голосно сказала Серсея, - якщо вам буде завгодно вийти зі мною назовні, ми запалимо свічку в ознаменування союзу між Хайгарденом і Скелею Кастерлі. В ознаменування нового століття, що обіцяло мир і процвітання наших Семи Королівств.

Темна, стояла покинута Башта Правиці з зяючими дірами на місці виламаних дубових дверей і ставень. Напівзруйнована, благодатна, вона як і раніше пригнічувала своєю висотою всі будови зовнішнього двору. Гості, виходячи з Малого Залу, потрапляли в її тінь. Серсея подивилася вгору - зубці на вежі вгризалися в повний місяць осіннього рівнодення. Скільки ж королівських правиць мешкало тут за останніх три століття?

Королева зупинилася в ста ярдах від вежі, глибоко зітхнула, переборюючи запаморочення, і сказала:

- Можете починати, лорд Таллін.

Піромант, відкашлявшись, махнув факелом. Лучники на стінах прицілилися і послали в розкриті вікна близько дюжини вогняних стріл.

Вежа, охнула у відповідь, освітилась зсередини червоним, жовтим, оранжевим... і зеленим, зловісною темною зеленню, кольору жовчі, піромантової сечі. Алхіміки називають цю речовину «субстанцією», але в народі воно зветься «диким вогнем». У Вежі Правиці встановили півсотні горщиків цієї самої субстанції, переклавши їх дровами, бочками зі смолою та майном карлика по імені Тіріон Ланістер.