Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Бійцівський клуб

Батько не знав.

Коли я отримав роботу і мені стукнуло двадцять п’ять, я знову йому подзвонив спитати: тепер що? Батько не знав, тому сказав: одружуйся.

Я тридцятирічний холостяк, і мені цікаво, чи стане ще одна жінка потрібного мені відповіддю.

Словами не передати те, що відбувається в бійцівському клубі. Декому потрібна бійка щотижня. Цього тижня Тайлер каже, що увійдуть перші п’ятдесят хлопів, і доста. Більше не треба.

Минулого тижня я домовився з одним хлопцем, і нас внесли до списку бійців. У хлопа, певно, був невдалий тиждень, і він заломив мені руки за голову в повному нельсоні[19].Він утрамбовував мене обличчям у бетон, доки зламані зуби не пробили щоку, а око не запливло й не скров’яніло. Коли я сказав «стоп» і подивився на підлогу, там був кривавий відбиток половини мого обличчя.

Тайлер стояв поруч зі мною, і ми дивилися на велике криваве «О» мого рота зі щілиною ока, що витріщалося на нас. «Круто», — сказав Тайлер.

Я потис хлопцеві руку й сказав, що то була добра бійка.

А хлоп і питає: «Повторимо наступного тижня?»

Намагаюся усміхнутися набряклим лицем і кажу: «Ти на мене подивись, може, наступного місяця?»

Ніде не відчуєш себе настільки живим, як у бійцівському клубі. Коли є ти і є той хлопець, світло нагорі і всі спостерігають. У бійцівському клубі не йде мова про виграш чи програш. Не в словах справа. Ось бачиш хлопця, котрий прийшов уперше, і його дупа — мов кусень білого хліба. За шість місяців той самий хлоп мовби витесаний з дерева. Він знає, що може винести все. Як і в спортзалах, тут хрипи і гамір, але в клубі справа не в тому, щоб добре виглядати. Тут чуєш істеричні крики, наче в церкві, а коли прокидаєшся в неділю вранці, почуваєш себе врятованим.

Після тої бійки хлопець, який мене побив, витирав підлогу, а я дзвонив до страхової компанії, аби попередити про планований візит до невідкладної допомоги. У шпиталі Тайлер розповідає їм, що я впав.

Часом Тайлер говорить замість мене.

Я сам зробив це з собою.

Надворі сходило сонце.

Ти не говориш про бійцівський клуб через те, що, окрім двох годин із п’ятої до сьомої в ніч на неділю, клубу не існує.

Коли ми з Тайлером вигадали бійцівський клуб, ніхто з нас раніше ніколи не бився. А коли ти не бився, ти не знаєш. Не знаєш, що таке біль і що ти здатен зробити з іншою людиною. Я був першим, кого Тайлер наважився попрохати, ми обидва напилися в барі, де всім було однаково, і Гайлер сказав: «Зроби мені послугу. Вдар мене що є сили».

Я не хотів, але Тайлер усе пояснив — про небажання вмирати без шрамів, про втому від споглядання професійних боїв, про бажання дізнатися про себе більше.

Про саморуйнацію.

Життя тоді видавалося таким насиченим, і, можливо, варто було зруйнувати все, щоби зробити з себе щось ліпше.

Я озирнувся і сказав: гаразд. «Гаразд, — кажу, — але давай назовні, на парковці».

Ми вийшли на парковку, і я спитав, бити в пику чи в живіт.

Тайлер сказав: «Здивуй мене».

Я сказав, що ніколи нікого не бив.

Тайлер сказав: «То вперед, чуваче».

Попередня
-= 20 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

  14.02.2014

Знову ж таки "4".


Додати коментар