Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Бійцівський клуб

«Ти узаконюєш анархію, — каже Тайлер. — Сам побачиш».

Так само як бійцівський клуб чинить із клерками й маминими синками, проект «Каліцтво» зламає цивілізацію, щоб ми зробили щось ліпше з цього світу.

«Уяви, — каже Тайлер, — вистежувати лося повз вітрини супермаркету межи смердючих вішалок із зогнилими сукнями і смокінгами; носити шкіряний одяг, який прослужить тобі все життя, і дертися товстими ліанами кудзу по “Sears Tower”. Джек і бобове стебло, ти видерешся вище рівня вологих лісів, і повітря буде настільки чистим, що ти розгледиш, як маленькі фігурки мелють зерно і розкладають пасма оленини для в’ялення на порожній автостоянці чи на закинутій суперавто-страді, що вісьмома смугами під серпневим сонцем пролягла на тисячі миль».

«Ось мета проекту “Каліцтво” — сказав Тайлер, — повне й невідворотне знищення цивілізації».

Що наступне в проекті «Каліцтво», знає лише Тайлер. Друге правило — ти не ставиш питань.

«Не купуйте набоїв, — каже Тайлер Комітету Насильства. — І щоби ви цим не переймалися — так, ви будете вбивати».

Підпали. Насильство. Шкідники й дезинформація.

Без питань. Без питань. Без вибачень і брехні.

П’яте правило проекту «Каліцтво» — ти маєш вірити Тайлеру.

Глава 17

Бос приносить ще один аркуш і кладе його на стіл поруч мого ліктя. Я вже не ношу краватки. Бос одягнув синю, тож, мабуть, сьогодні четвер. З того часу як бос знайшов правила бійцівського клубу, а я припустив, що можу розстріляти його з карабіна, ми з ним не перекидаємося й парою слів на день, а двері до його офісу постійно зачинені. А я ж тільки блазнював.

Або ж я міг подзвонити до відділу перевірок Міністерства транспорту. Існує кріплення переднього сидіння, яке ніколи не тестувалося на зіткнення перед запуском у виробництво.

Якщо знаєш, де шукати, шафи сповнені скелетів.

Доброго ранку, кажу.

Він каже: доброго.

Поруч мого ліктя лежить інший важливий таємний документ, «тільки для моїх очей». Тайлер хотів, щоби я друкував і робив копії. Тиждень тому він кроками підрахував розмір підвалу в орендованому будинку на Пейпер-стрит. Шістдесят п’ять довжин підошви вздовж і сорок — ушир. Тайлер думав уголос.

«Скільки буде шість на сім?»

Сорок два.

«А сорок два на три?»

Сто двадцять шість.

Тайлер дав мені аркуш нотаток і сказав набрати його й зробити сімдесят дві копії.

Нащо стільки?

«Тому що, — сказав Тайлер, — саме стільки осіб можуть спати в підвалі, якщо ми покладемо їх на триповерхові армійські ліжка».

А спорядження? — спитав я.

Тайлер сказав: «Вони не приноситимуть нічого поза списком, і все це має вміститися під матрацом».

Список, знайдений моїм босом у копіювальній машині, лічильник якої все ще стояв на сімдесяти двох копіях, містив:

«Принесення вказаних речей не гарантує допуску до тренувань, але жодна кандидатура не буде розглянута, доки волонтер не прибуде з указаними речами та п’ятьмастами доларів на особистий похорон».

«Кремація невпізнаного тіла коштує триста доларів, — сказав мені Тайлер, — і ціна продовжує зростати. Кожен, хто вмирає без таких грошей, відправляється до анатомічного кабінету».

Попередня
-= 54 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

  14.02.2014

Знову ж таки "4".


Додати коментар