Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Божественна комедія

76] Так із сліпих очей моїх сміття

77] Під чистим зором Беатріче спало

78] І зникло в дальніх далях забуття.

79] Гострішим ще прозріння в мене стало,

80] І, остовпівши, я спитав, чого

81] Чотири раптом сяєва засяло.

82] І владарка: «Із пломеня цього

83] Найперша з душ, твір першої чесноти,

84] Зорить в екстазі на творця свого».

85] Як стовбур хилиться, коли навпроти

86] Дме вітер, та гнучкі свої гілки

87] Випростує і ставить, як і доти, -

88] Так я вчинив на шани знак палкий,

89] І, раптом опинившись у полоні

90] Жадоби мовити, я, говіркий,

91] Почав: «О яблуко єдине, в лоні

92] Не зроджене, о праотче старий,

93] Кому жіноцтво - невістки і доні!

94] На мене зглянься з вишньої гори,

95] Молю тебе. Мою ти знаєш віру,

96] Тож я змовкаю, ти ж заговори».

97] Коли серпанки вкриють спину звіру,

98] То, ревно вивільняючись із них,

99] Він виявляє неспокійність щиру.

100] Цілком так само перша з душ земних

101] Явила вогняними язиками

102] Сліпучу радість після слів моїх,

103] І далі: «Хоч не виразив словами

104] Бажання ти свого, все знаю в нім,

105] Як ти - в найкраще знаній між речами.

106] Його я бачу в дзеркалі яснім,

107] Що відбива все чисто без підлогу,

108] Саме ж не відбивається ні в чім.

109] Ти хочеш знать, як, дякуючи Богу,

110] Я трапив у найвищий сад, звідкіль

111] Ця жінка повела тебе в дорогу,

112] Ще - скільки я втішався там суціль,

113] І ще про гніву Божого природу

114] Й про мову - наслідок моїх зусиль.

115] То, любий сину, сталось не від плоду

116] Моє вигнання, що в синах трива, -

117] То поламав я Божу загороду.

118] Чотири тисячі і триста два

119] Ждав роки я в тім місці, де Віргілій

120] Твоєї владарки почув слова,

121] А поки жив я ще в земному тілі,

122] То сонце дев'ятсот і тридцять раз

123] На кожному засяяло світилі.

124] Та мова, що гранив я, як алмаз,

125] До незавершеної зникла вежі,

126] Коли напав людей Немврода сказ.

127] Залежать дум людських складні мережі

128] Від вдач, а ті - від зір, що красять ніч,

129] Тому у них є визначені межі.

130] Людині розмовлять - природна річ,

131] Тож кожен має дозвіл од природи

132] Обрать собі бажану мову й річ.

133] Ще не ступав я на пекельні сходи,

134] А всеблагий звавсь «І» серед земель,

135] Кого шаную я й усі народи.

136] Пізніше він дістав наймення «Ель»,

137] Бо звичаї зникають у людини,

138] Як всохлий лист зника серед пустель.

139] А на верху, що на землі єдиний,

140] Гріхом жив я й не відав, що є смерть,

141] Од першої до другої години

142] За шостою, де сонце мінить чверть».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

1] «Отцю, і Сину, і Святому Духу», -

2] Почав гучну співати славу Рай,

3] І спів солодким став напоєм слуху.

4] Лилося в очі й вуха з вишніх зграй

5] Захоплення, в сп'янілому паланні

6] Я зрів усміхнений небесний край.

7] О радощів розкоші несказанні!

8] О це життя, де все - любов і мир!

9] О скарби не в журбі і не в жаданні!

10] Чотири світочі ввійшли в мій зір,

11] І з них найдужчим світлом розсіявся

12] Той шпиль, що появився першим з гір

13] І став такий, яким очам здавався

14] Юпітер би, коли б із Марсом він,

15] Зробившись птахом, пір'ям помінявся.

16] Те провидіння, що чергу і чин

17] Розподіляє всюди, хор зімкнути

18] Уста примусило, й затихнув дзвін,

19] Коли я вчув: «Ти не дивуй, що з люті

20] Мінюсь я, - змінять вид цих мирних грон

21] Слова, що доведеться їм почути.

22] Той, хто загарбать зважився мій трон,

23] Мій трон, мій трон, що перед Божим Сином

24] Стояв порожній, і зламав закон,

25] Ще й цвинтар мій залляв смердючим плином

26] Та кров'ю, і радіє лиходій,

27] Який вигнанцем звідси був єдиним».

28] І колір той, яким під захід свій

29] І схід, світило тьму небес малює,

30] Забарвив обрій в вишині ясній.

31] Мов чесну пані, як вона почує,

32] Що неподобством хтось ганьбить міста

33] Чи села, вельми звістка ця хвилює, -

34] Мінилась так і владарка свята, -

35] Так само небо, думаю, хмурніло,

36] Коли волала Сила із хреста.

37] І далі грізне слово це гриміло,

38] І гнівна зміна в голосі була,

39] Й великий гнів обличчя появило:

Попередня
-= 125 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!