Слава ЗСУ!

40] «Дружина Божа не на те зросла

41] Моєю кров'ю, кров'ю Ліна, Клета,

42] Щоб золото стягалось без числа.

43] І щоб блаженства блиснула прикмета,

44] Кров Сікст пролив, ще й Пій, Калікст, Урбан,

45] І ваша ними вславилась планета.

46] Не ми хотіли, ні щоб християн

47] Наступник наш нечесною рукою

48] Ділив на правий і на лівий стан,

49] Ні щоб ключі, що я ношу з собою,

50] Могли на корогві тій знаком стать,

51] Котра проти хрещених зве до бою,

52] Ні щоб лицем я скріплював печать

53] На грамотах продажних та брехливих,

54] Щоб мусив потім з сорому палать!

55] На паші бачимо вовків кусливих

56] В пастушім одязі поміж овець, -

57] О суде Божий, грянь на нечестивих!

58] З Каорсою Гасконь сіда, мов ґедзь,

59] На нашу кров. О праведний початку,

60] Який поганий ждав тебе кінець!

61] Та промисел, що славу Риму в статку

62] Із Сціпіоном збройно врятував,

63] Поможе й нам, гадаю, до остатку.

64] Коли повернеш до земних держав,

65] Тоді, мій сину, ти розкрий там рота

66] Й слів не ховай, як я їх не ховав!»

67] Як випари верта згори мерзлота

68] Й скидає снігом вниз, коли ріжком

69] Коза черкає сонців диск із злота,

70] Помчали раді випари сніжком,

71] Що коло нас були і щойно спаді

72] З ефіру спломенілого цілком.

73] Простежував я їх стежки несталі

74] І стежив, як всередину знялись

75] І віддаль не дала летіти далі.

76] Уздрівши зір, не втоплений у вись,

77] Сказала владарка: «Як опинився

78] Ти саме тут, уважніш роздивись».

79] Побачив, що відколи я дивився

80] Звідсіль уперш, по кліматних стрічках

81] На перший край з середини скотився.

82] За дальнім Гадесом я бачив шлях

83] Рискований Улісса й берег вище,

84] Де всілася Європа на рогах.

85] Я той куток би обдивився ближче,

86] Та сонце вже випереджало нас

87] Понад весь знак, в безодні бігши нижче.

88] Закоханий мій дух впада всякчас

89] Біля владарки й навіть на вершині

90] Жадав, щоб зір її мене потряс.

91] Все, чим природа чи мистецтво й нині

92] Чарують зір, вловляючи серця,

93] Чи в людськім тілі, а чи на картині,

94] Мізерним видалось би до кінця

95] Проти відради, що мені засяла,

96] Як глянув я на блиск її лиця.

97] І сила, що в її очах блищала,

98] Лишивши в Лединім гнізді зірки,

99] Мене в найшвидше небо перемчала.

100] Найвищі та найскорші в нім частки

101] Однакові усі, і я не зчувся,

102] Як з Беатріче став на ґрунт легкий.

103] Вона сказала, щоб я схаменувся,

104] І посміх був її такий ясний,

105] Мов Бог у неї на лиці всміхнувся:

106] «Дає природа світу рух міцний,

107] Недвижна у середній огорожі,

108] Відштовхується тут, як од стіни.

109] І небо це вмістилось в мислі Божій,

110] Яка запалює ізнову й знов

111] Любов рушійну і чесноти гожі.

112] Іде круг нього сяйво і любов,

113] Воно ж іде круг інших кіл зіллятих,

114] І з ним в усі Творець його прийшов.

115] І рух його - не в мірах десь узятих,

116] А інші в ньому вимір свій беруть,

117] Як десять - з других складені та з п'ятих.

118] Неважко буде вже тобі збагнуть,

119] Чом корені у ньому час тримає,

120] Гілки ж він може деінде тягнуть.

121] О ненажерливість, що поглинає

122] Людей, а з них хай хтось би очі звів

123] З глибин її, - на те снаги немає!

124] Коли буває літом надмір злив, -

125] Хоч скільки добра воля в смертних квітне, -

126] Кислиці виростають замість слив.

127] У вірі й цноті немовля привітне,

128] А підросте, вже уника цих справ,

129] Хоч на щоках волосся й ледь помітне.

130] Той постував, коли ще белькотав,

131] А як підріс язик, вжива охоче

132] При всякім місяці усяких страв.

133] А інший поважа, коли белькоче,

134] І любить неню, стане ж розмовлять,

135] То зажада закрити любій очі.

136] Так білу шкіру деякі чорнять

137] Від чар дочки того, з чиєї волі

138] То схід, то захід пломенем горять.

139] Ти, щоб не дивуватися доволі,

140] Помисли, що весь рід ваш неборак

141] Без вожая непевно йде в юдолі.

142] Та перш, як в весну прийде січня знак, -

143] Щорік-бо людство забуває соту-, -

144] Найвищі кола закружляють так,

145] Що ждана буря виявить турботу,

146] Корму поставить в давній носа слід,