Слава ЗСУ!

147] Належний напрям указавши флоту,

148] І з квітки визріє прекрасний плід».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА

1] Коли відкрила істину до краю

2] Про вбогих смертних в нинішніх віках

3] Та, що проводила мене по Раю,

4] То, як спахнулі ззаду в свічниках

5] Вогні, уздрівши в дзеркалі раніше,

6] Аніж на очі власні чи в думках,

7] Ми, озирнувшись зріть, чи правду пише

8] А чи неправду скло, зримо злиття

9] Таке ж, як співу з ладом, не вільніше, -

10] Так пам'ять зберегла від забуття,

11] Що я зробив, дивившись в гарні очі,

12] Де пута заплело мені чуття.

13] Коли ж я озирнувся - так щоночі

14] Ми в небі бачимо нові тіла,

15] А в них щось тайне, радісне, уроче, -

16] Я цятку вздрів, яка такий лила

17] Вогонь, прегострий силою своєю,

18] Аж гостротою очі обпекла.

19] Та найдрібніша зірка поруч з нею

20] Здалась би місяцем в достатку сил,

21] Коли б зрівнять їх, як зорю з зорею.

22] Мабуть, так само близько круг світил,

23] Коли повітря мокре охололо,

24] Корона виплива на небосхил,

25] Як цятку обвило вогненне коло

26] І рух його став швидший від основ

27] Кружіння, що собою світ збороло.

28] І з першим другий обвід обійшов,

29] А з другим - третій, з третім же - четвертий,

30] З четвертим - п'ятий, з п'ятим - шостий знов.

31] І сьомий увижавсь такий простертий,

32] Що вісниці б Юнониній було

33] Обняти неможливо в круговерті.

34] А восьмий у дев'ятім був; плило

35] В них сил для обертання в меншу міру,

36] Чим далі сяло первісне число.

37] В тім пломінь грав з чистішого ефіру,

38] Хто ближче до святої іскри був,

39] Бо вглиблювався глибше в неї щиру.

40] Уздріла владарка, що я відчув

41] Вагання, й мовила: «Вплив цятка має

42] На кожний в небі чи в природі зсув.

43] Поглянь, що коло ближче обіймає,

44] І знай: у нім швидкий цей біг явивсь

45] Тому, що всіх любов тут поглинає».

46] І я на те: «Коли весь світ би вівсь

47] Таким порядком, як ти освітила,

48] То б відповідаю я задовольнивсь.

49] Але в чуттєвім світі, чим світила

50] Сміліше над землею піднялись,

51] Тим більша є божественна їх сила.

52] Якщо тепер не менше, ніж колись,

53] Відзначений я ангелів собором,

54] Що вкруг любов'ю й сяйвом обвились, -

55] То прагну відповіді, чом із твором

56] Відтворення не йде одним шляхом,

57] Бо я причин не бачу вутлим зором».

58] «Що справитися пальцям з тим вузлом

59] Тобі незмога - в тім немає дива:

60] Не торкнутий, він затягнувсь цілком, -

61] Так владарка. І далі:- Незрадлива

62] Наповнить істина думки близькі,

63] Як визріє в тобі ця мисль правдива.

64] Тілесні кола ширші чи вузькі

65] Од сил, що їх приймають без остатку

66] Всі частки їх, високі і низькі.

67] Чим добрість більшає, тим більше статку,

68] Тим статку більш, чим більшає об'єм,

69] Де частки досконалі ще з зачатку.

70] І, всесвіт женучи, немов бичем,

71] Узгоджується вихором незмірним

72] З любові й знання вогняним кільцем.

73] Отож як не за розміром позірним,

74] За сутністю давать оцінку їм,

75] Істотам, що тут кружать колом зірним,

76] Уздриш ти цей увесь зв'язок чудним

77] У кожнім небі в стані неспокою -

78] Значного з більшим, меншого з малим».

79] Як сяючою стане і тонкою

80] Повітряна півкуля, бо дихне

81] Борей своєю м'якшою щокою, -

82] Склепіння враз яснішає хмурне,

83] Туманів смуга розтає нестала,

84] Й сміється радо небо чарівне, -

85] Такий був я, коли мені казала

86] Привітна владарка слова свої,

87] І правда, мов нічна зоря, сіяла.

88] І тільки мова скінчилась її,

89] То враз, як із розжареної криці

90] Йдуть іскри, з кіл сипнули їх рої.

91] Здавалося, що кожна з них іскриться,

92] І їх палало більше, ніж коли

93] Подвоювать на клітках шахівниці.

94] Я чув, як здійнялись хвали й хвали

95] До цятки непорушної, що ними

96] Лишаться завжди, як завжди були.

97] І та, що бачила мій незборимий

98] Порив, сказала: «В першім колі цім

99] Витають херувими й серафими.

100] Захоплювані наміром одним

101] Вподібнитись до цятки, їх водійки,

102] Ведуть всі стежку колом осяйним.

103] Любові йдуть ще, крім цієї двійки,

104] Святі Престоли Божого лиця, -