знайди книгу для душі...
105] Які до першої належать трійки.
106] То знай: вся радість кожного кільця
107] У баченні, що в істину ввіходить,
108] Утишуючи розум до кінця.
109] Як можна бачити, це думку родить,
110] Що лиш у баченні - блаженства суть,
111] Воно ж любов пізніше вже приводить.
112] Заслуги силу баченню дають,
113] їх - ласка й добра воля навіває, -
114] На східець так зі східця вгору йдуть.
115] Знов інша трійка листя розвиває,
116] Бо споконвік цвіте весна жива,
117] Яку Баран вночі не осяває, -
118] «Осанну» безперестану співа
119] На троє голосів, і в них єдині
120] В трьох родах радощів бринять слова.
121] В цій ієрархії є три богині:
122] Це - Панств, це - Сил могутня благодать,
123] І третій рід - Властей у благостині.
124] Передостанні кола два мигтять,
125] З Архангелами там Начала мають,
126] В останньому ж лиш Ангелам літать.
127] Всі ті роди угору зір спрямляють
128] І, долу проливаючи свій вплив,
129] Всі, Богом підняті, всіх піднімають.
130] І Діонісія так запалив
131] Цих родів вигляд, що він лад багатий,
132] Як я роблю, назвав і поділив.
133] Григорій не хотів на це пристати,
134] А як на власні очі глянув сам,
135] То став тоді із себе кепкувати.
136] Не диво, що в земних долинах, там,
137] Всі знає смертний тайни верховинні:
138] Хто ж їх тут бачив, той повідав вам
139] Між тайн, не знаних в людському корінні».
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТА
1] Коли обоє родженців Латони
2] При знаках Терезів та Барана
3] Стоять на точках обрійної зони,
4] То, поки їх вагу зеніт єдна
5] Й, міняючи півкулю мальовниче,
6] І він цей пояс кидає, й вона, -
7] Так глянула, всміхнувшись, Беатріче,
8] Звернувши блиск нетлінної краси
9] На цятку й відсвіт на моїм обличчі,
10] І почала: «Непевні голоси
11] З твого бринять єства, що взнать схотіло,
12] Де сходяться простори всі й часи,
13] Не щоб покращать - цього, зрозуміло,
14] Не може буть, - а щоб в красі ясній
15] Усюди слово «Єсмь» заблискотіло,
16] Любов одвічна в вічності своїй
17] Поза часів і просторів імлою
18] Створила дев'яти любовей рій,
19] І перш вона була сама собою,
20] Ні «перш», ні «після» не було, коли
21] Дух Божий промовляв понад водою.
22] Він суть і речовину, що були,
23] В політ у бездоганний блиск усталив,
24] Як тритятивний лук на три стріли.
25] І як у скла, бурштинів чи кристалів,
26] Що промінь проникає в них і вмить
27] Наповнює без всяких інтервалів. -
28] Так став триформний твір Господній лить
29] Єдине неподілене сіяння,
30] І ладу в нім було не розрізнить.
31] А далі йшли ладнання та світання
32] Тих сутностей, що встали на верхах
33] У всесвіті, які значить діяння.
34] Можливість же - внизу, де тьма і страх;
35] Всередині - діяння і можливість
36] У нерозв'язних заплелись зв'язках.
37] Довів Ієронім вам справедливість
38] Думок про те, що ангельські війська
39] Старіші за стрімку світів рухливість.
40] Та істина написана ярка
41] В усіх письменників Святого Духа,
42] Побачиш це з їх кожного рядка.
43] І розуму свого лишень послухай:
44] Чи довго рушії знесли б усі,
45] Що справжня досконалість їх не руха?
46] Так взнав ти, де й коли любові ці
47] Сотворено і як; в бажаннях в тебе
48] Отож загашено три пломінці.
49] Ще не налічив двадцяти як треба,
50] А частка ангелів геть потрясла
51] Стихії ваші від основ до неба.
52] А інші закружляли без числа,
53] Й тебе захоплює та невгавуща
54] Жага, що в коло танців їх ввела.
55] Примусила упасти проклятуща
56] Пиха того, якого - зрів ти сам -
57] Стиска вага, з усіх земних найдужча.
58] А ті, кого ти бачиш тут і там,
59] Смиренно визнали, що розумінням
60] Завдячують лише святим словам.
61] Наповнилися очі їх зорінням,
62] Засяяли заслуги й благодать
63] їх цілковитим і твердим болінням.
64] Покинь свій сумнів, ти повинен знать:
65] Заслуга тягне благодать, і знову
66] Любов готується її сприйнять.
67] Тепер собор цей і стезю чудову
68] Ти самотужки розглядати линь,
69] Коли мою сприйняв як треба мову.
70] А що твердить усяка шкільна тлінь,
71] Говорячи про ангельську породу,
72] Про здатність мислі, пам'яті, волінь,