Слава ЗСУ!

73] То я скажу, щоб відвернути шкоду,

74] Якої щирій правді завдає

75] Закрутистий читець такого роду:

76] Ці духи, щастя бачивши своє

77] У Божому лиці, очей не зводять

78] Від Нього, бо Йому все явним є.

79] Отож ніколи зору їх не шкодять

80] Новини, тож нема потреби їм

81] Пригадувать думки, що геть проходять.

82] Ми ж унизу, хоч не спимо, а сним,

83] І вірячи й не зірячи казанням,

84] На осуд і ганьбу синам земним.

85] Не ростемо там філософуванням,

86] Бо світ усіх занадто полонив

87] І марнотою, й самовихвалянням.

88] А тут не менший викликає гнів,

89] Ніж перекручування в Божім слові

90] Й додатки, роблені до наших днів.

91] Не маєте ви й гадки, скільки крові

92] Взяла його сівба, тому й вінця

93] Був гідний той, хто йшов з ним до любові.

94] А марна слава знаджує ченця

95] На вигадки, щоб їхній блиск торкнувся

96] Усіх, з Євангелія ж - ні слівця.

97] От ці твердять, що місяць повернувся

98] Під час страстей Христа, не даючи,

99] Щоб сонця промінь крізь пітьму проткнувся;

100] А ті - що день пропав десь уночі,

101] Тікаючи із неба Палестини,

102] Від індів та іспанців біжачи

103] Імення Лапо й Бінді хто не стріне

104] В Флоренції на вулицях витких?

105] А з кафедри дурниць ще більше рине.

106] З казань же гурт овець бреде тупих,

107] Пустопорожню ремиґає фразу,

108] Й темнота їхня не рятує їх.

109] Христос апостолам не дав наказу:

110] «Ідіть і проповідуйте брехню», -

111] До неї в них він виховав відразу.

112] Це їх запалювало на борню

113] За перемогу вічного блаженства;

114] Євангельє за спис було й броню.

115] А нині храми сповнені блазенства,

116] Як сміхом зайдеться в мирян душа,

117] Клобук аж дметься з шалу верховенства,

118] А в шлик таке вгніздилося пташа,

119] Що люд би, бачивши його, побачив,

120] Хто саме їх щосвята розгріша.

121] І дур такий усіх людей позначив,

122] Що вірять всяким брехням навмання,

123] Хоч доказів ніхто їм не постачив.

124] Смакує так в Антонія свиня,

125] Смакують інші, за свиней поганші,

126] Яким підробка гроші підміня.

127] Та ми таки зблудилися, - поглянь же,

128] Зверни свій погляд на правдиву путь,

129] Щоб час і шлях у нас були без ґанджі.

130] Роди ці ангельські далеко йдуть

131] В чисельності, і ані смертна мова,

132] Ні розум їх не можуть осягнуть.

133] Уважно придивися ти до слова

134] Із тьмою тем, що мовив Даниїл,

135] І в нього скрита числова основа.

136] Найперше світло, сяючи навкіл,

137] По-всякому сприймається повсюди,

138] Бо стільки з ним злучається світил.

139] Вчин од чуття не від ступа нікуди,

140] Й вогонь любові в кожнім язику

141] По-різному горіть чи жевріть буде.

142] Поглянь, велику творить річ яку

143] Одвічна сила, бо себе всю крає

144] В стількох дзеркалах, в кожному шматку, -

145] І неподільність завжди зберігає».

ПІСНЯ ТРИДЦЯТА

1] Мабуть, що за шість тисяч миль із лишком

2] Горить година шоста, і малі

3] Світи схиляють тінь над всім проміжком,

4] Коли небес глибінь очам землі

5] Стає така, що зірка найсвітліша

6] Немовби губиться на цьому тлі,

7] То йде служниця сонця найясніша,

8] І в небі погаса зірок сім'я,

9] Зоря з зорею, навіть найгарніша.

10] Година свят, яка в огнях сія,

11] Обнявши цятку, що мене скосила,

12] Уміщуваним вміщувана вся,

13] Помалу-малу сяєво гасила;

14] Коли ж все згасло, то любов мій зір

15] До Беатріче знову опустила.

16] Як ту хвалу, що ніс до цих я зір,

17] Зібрати всю в єдиній мовній лаві,

18] То нині замалий би вийшов збір.

19] Красу її збагнуть моїй уяві

20] Несила, й думаю, що осягнуть

21] її творець би тільки міг у славі.

22] (Цей уступ, визнаю, мене вжахнуть

23] Спроможен глибше, ніж думки урочі

24] Поетів театральних в страх женуть.)

25] Як сонце стомлює кволіші очі,

26] Так з гадки про її усмішки слід

27] Усі гадки мої стають коротші.

28] Відколи вперш її побачив вид

29] В цьому житті, аж до цього стрівання,

30] Я завжди пісню їй носив услід.

31] А тут забракло слів для віршування

32] Про вроду, як у кожного митця,

33] Що вже досяг верхів обдарування.

34] Така, яку я вищій, аніж ця