Слава ЗСУ!

57. Дерево... зогиджене аж двічі - Адамом, що вкусив його плодів і став першою мученою душею (ряд. 62), та велетом, що відв'язав від нього колісницю.

67. Коли б не вгруз, як в Ельсу... - Предмети, опущені у вапнисту воду Ельси (притоки Арно), відразу вкриваються твердою оболонкою.

68-69. Ти б не плямив свій розум, мов Шрам шовковиць соки. - Див. прим. Ч. XXVII, 37-39.

78. Як пілігрим несе ціпок святий. - Беатріче хоче, щоб Данте, повернувшись до людей, передав їм її слова, навіть не зрозумівши їх суті, а хоч би просто зберігши їх у пам'яті, як ціпок.

90. Круг, що перший закрутивсь - дія Першого Рушія.

98-99. Зміст: «Сама твоя забутливість доводить, що, коли б це був не гріх, Лета не змила б цього спогаду».

112-114. З одного витоку набравши ходу. - Лета і Євноя, що розтікаються з одного джерела, нагадують поетові Тігр і Євфрат. Середньовічні географи вважали, що ці річки течуть з спільного джерела.

118. Відповідь була - тобто відповіла Беатріче.

119. «Питай Мательду...» - Тут вперше названа на ім'я прекрасна жінка, що зустріла поета в Земному Раю.

121. Про це ж- найпаче... - Див. Ч. XXVIII, 121-133.

129. Сили підупалі - тобто сили пам'яті про добрі діла (див. прим. Ч. XXVIII, 121-133).

139-140. Сторінки для другої частини уже я всі заповнив. - У побудові «Божественної комедії» Данте додержує точної симетрії. У кожній з трьох її частин (кантик) - по 33 пісні; «Пекло» має, крім того, ще одну пісню, що становить вступ до всієї поеми. Обсяг кожної із ста пісень приблизно однаковий.

142. Я вийшов з прохолодного струмка - тобто оновлений духовно.

РАЙ

ПІСНЯ ПЕРША

Вступ. - Звернення до Аполлона. - Піднесення Данте й Беатріче в

сферу вогню. - Міркування Беатріче з цього приводу

4. Небо... - десяте, Палаюче небо, яке середньовічне церковне учення розміщувало над дев'ятьма небесними сферами Птолемеєвої системи, оселя Бога.

5-6. Те, чого віддати... - за словами апостола Павла, якась людина, живцем потрапивши до Раю, чула там невимовну мову, якої люди не спроможні відтворити.

13.0 добрий Аполлоне... - Поет звертається до Аполлона увостаннє, бо ця, третя, частина поеми - кінцева.

17-18. Уславлена здавна «гора мистецтв» Парнас (у Фокіді, Середня Греція) має два верхи, один з яких присвячений був Аполлонові, другий - музам. На початку попередніх частин поеми, Данте звертається з проханням по допомогу до муз, тепер же, з огляду на важливість і поважність сюжету, - до самого бога Аполлона.

21. Марсієве тіло. - Марсій - міфічний флейтист, який насмілився викликати на змагання Аполлона, і той після перемоги здер з нього шкіру(витяг з піхов... тіло).

25. Під своїм галуззям рідним... - під лавровим гіллям. 31. Дельфи - давньогрецьке місто на схилі Парнасу, відоме своїм святилищем Аполлона і ораісулом.

33. Пенейського гіллястого намета - тобто лаврового дерева, в яке нібито обернулась дочка річкового бога Пенея, німфа Дафна, рятуючись від переслідування закоханого Аполлона.

36. Кірра - за одними джерелами, стародавнє місто у Фокіді, що правило Дельфам за гавань, а за іншими - один з двох верхів гори Парнасу; в усякому разі, ця географічна назва пов'язана з культом Аполлона, а тому поет метонімічно вжив її тут замість імені бога мистецтв. 37-42. Лампада світу - сонце, яке, залежно від пори року, сходить над землею через різні брами (тобто в різних місцях горизонту), під час весняного рівнодення, коли чотири обводи (горизонту, екватора, зодіаку й рівноденного колурію) заплітаються трьома хрестами, гарнішає, бо починається найкраща пора року - весна, і разом із сонцем гарнішає його зоря - сузір'я Барана, де воно тоді буває, і це дозволяє йому робити сприятливий вплив на людське життя (втиски в воску світовім). 44. В нас... - У північній півкулі, бо в південній, де лежить Земний Рай, сонце сходить над обрієм.

46-48. Беатріче споглядає сонце на сході з чолом, ліворуч звернутим, бо вона перебуває в південній півкулі Землі.

68. Овідій розповідає в «Метаморфозах», як єврейський рибалка Главк, поївши чудодійної трави, став морським богом.

70. Онадлюдинення - перетворення на щось більше, ніж людина.

76. Колесу - тобто всій сукупності небесних сфер.

100. Вона ж - Беатріче.

116. В серці смертному - тварини.

118. Лук цей - порив, згаданий вище (114-117), цей інстинкт.

122-123. Незрушна твердь - десяте, Палаюче небо; ту, що зазнав... - небо дев'яте, Кристалічне.

ПІСНЯ ДРУГА

Зачин. - Піднесення на перше, Місяцеве небо. - Плями на Місяці. -

Вплив небес