Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
44] Все змив, крім тиску демонів, який
45] Нас допустити не хотів до брами,
46] Це хто лежить, великий, громіздкий,
47] Незрушно, блискають лиш очі вперті,
48] Мов нехтує вогненні язики?»
49] І той помітив, що слова одверті
50] Про нього я вождеві говорю,
51] Й гукнув: «Який в житті, такий я в смерті!
52] І хай Юпітер, знову повторю,
53] Замучить коваля хоч до загину, -
54] Хай блискавку його востаннє зрю! -
55] Нехай утомить в праці без упину
56] Усіх в жерлі у Етни вогнянім
57] Під гук: «Рятуй, рятуй, Вулкане-сину!»
58] Як у бою під Флегрою труднім;
59] Хай б'є мене він з усієї сили, -
60] Та не здола його звитяжний грім!»
61] Тоді вожай мій, повний гніву й сили, -
62] Цих слів я в нього не передбачав:
63] «О Капанею, гонор твій немилий
64] Не вмер, тож карі тяжчій ти підпав,
65] Із мук ні одна не переважає
66] Тієї, що твій сказ тобі послав. -
67] І, втишивши обурення безкрає,
68] До мене: - Він в числі сімох царів
69] Брав Фіви, зневажав і зневажає
70] Він Бога і прощення не просив,
71] Тримаючи себе весь час свободним;
72] У грудях в нього лиш пиха і гнів.
73] Ну що ж, рушаймо знов, один за одним,
74] Не йди лиш по гарячому піску,
75] А обминай-но лісом прохолодним».
76] На річку мовчки вийшли ми близьку,
77] Що з лісу винесла червону воду, -
78] Цю барву досі згадую жаску, -
79] Як Булікаме витікає з броду
80] Туди, де воду грішниці беруть,
81] Так на пісок несла ця річка воду,
82] Собі в камінні прокладавши путь.
83] І я помислив, а чи не сюдою
84] Удвох нам треба далі йти, мабуть.
85] «З усього, що ми бачили з тобою
86] Відколи перейшли той вхід, куди
87] Усім пройти приречено судьбою,
88] Такої погляд твій не знав води,
89] Щоб викликала сильне здивування;
90] Вона вгашає всі вогню сліди», -
91] Так вождь свої закінчив міркування,
92] І я просив, нехай не відмовля
93] В поживі, раз моє збудив бажання.
94] «У морі спорожніла є земля, -
95] Почав він, - що спрадавна Крітом звали,
96] Коли ще світ наш був як немовля.
97] Там є гора, яку в віках вславляли
98] Струмки й діброви; їда - назва їй:
99] Тепер її потроху занедбали.
100] Там Реї син у схованці своїй
101] Безпечно спав, і мати його крики
102] Глушила в галасливості бучній.
103] У тій горі стоїть старик великий,
104] Що від Дам'яти спину відверта,
105] Як в дзеркалі, у Римі бачить лики.
106] А голова вся щирозолота.
107] І щиросрібні в нього руки й плечі,
108] А з міді все - до низу живота.
109] І дві ноги суціль - залізні речі,
110] Крім глиняної правої ступні,
111] Яка важкі трима кістки старечі.
112] Крім золота, на часточки дрібні
113] Потріскане все тіло, і холоне
114] Сльоза із щілин на печернім дні
115] І в Ахероні, Стіксі й Флегетоні
116] Тече цим долом, де мерцям тюрма;
117] Скидаючи ті струмені червоні
118] В провалля, звідки виходу нема,
119] Утворюючи став, що звуть Коцітом.
120] Ти вздриш його, тож мовити дарма».
121] І я йому: «У разі нашим світом
122] Ще протікає цей страшний потік,
123] Чому лиш тут для ока став одкритим?»
124] І він: «Ця вирва - наче лійка рік.
125] Крута, як бачиш, кам'яниста, гола;
126] Йдучи по ній униз у лівий бік,
127] Всього іще не обійшли ми кола,
128] Й яких новин нам не пошле Плутон,
129] Від здивування ти не зморщуй чола».
130] І знов я: «Вчителю, де Флегетон,
131] Де Лета? Проминаєш це мовчанням,
132] А той тече, ти кажеш, з слізних лон?»
133] І він: «Обом я радий запитанням,
134] Та відповіддю на одне із них
135] Звучить тут струм червоним клекотанням.
136] Побачиш Лету, та не в ямах цих,
137] А там, куди приходять обмиватись,
138] Коли зника спокутуваний гріх. -
139] І ще сказав: - Пора нам відправлятись
140] Туди, де буде найзручніше нам,
141] Де ноги в нас не будуть обпікатись,
142] Бо гасить пара всякий вогник там».
ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА
1] По березі пішли ми кам'яному,
2] Й туман густий на річку всюди ліг,
3] І від огню вода ховалась в ньому.
4] Як межи Бруджею й Гвідзантом ріг
5] Фламандці обвели високим валом,
6] Щоб поміж ними й морем став поріг,
7] А Падуя від Бренти з її шалом
8] Люд захища й трудів його плоди,
