Слава ЗСУ!

109-111. З нас найгарніше п ятий промениться... - цар ізраїльсько-іудейської держави Соломон (бл. 976-935 pp. до н. є.), царював з 960 до 935 р. до н. є., гаданий автор кількох біблійних творів, вважався мудрим. ...Юрба людських сердець вгорі на нього мріє подивиться, бо не знає, чи не засуджений він за свої численні гріхи.

115-117. Світоч - Діонісій Ареопагіт (І ст. н. є.), якому в часи Данте приписувано твір грецькою мовою «Про небесну ієрархію» невідомого сирійського містика кінця V ст. (можливо, єпископа грузинського походження Петра Івера (див. Р. XXVIII, 130).

118-120. Блаженний вогник... - Коментатори не можуть поки що остаточно назвати його ім'я: чи це Павел Орозій (IV - V ст.), автор творів з всесвітньої історії, де він виступав захисником і апологетом християнства, чи Амвросій Медіоланський, чи Лактанцій, чи хтось іще.

125-129. Душа свята - Аніцій Боецій (480-524), римський філо-соф-неоплатоник, математик, теоретик музики і державний діяч. Маючи на нього підозру в замаху проти остготського владарювання, Тео-доріх (бл. 454-521) посадив його до в'язниці у Павії, де він і загинув. У в'язниці написав філософську працю «Про втішання філософією». За середніх віків його безпідставно вважали християнином.

128. Чельдавро - назва церкви св. Петра в Павії, де стеля була вкрита нині майже зруйнованою золотою мозаїкою («Золоте небо»).

131-132. Ізідоро Севільський - іспанський богослов та енциклопедист (560-636); Беда Вельмишановний - англійський богослов, історик і граматик (674-735); Рішар з паризького абатства Сан-Віктор - богослов-містик XII ст.

133-138. Сігер Брабантський (бл. 1226 - між 1282 і 1284) - славетний філософ, професор Паризького університету, будівлі якого розташовані в Солом'яному Кутку (назва походить від солом'яних мат, на яких сиділи студенти під час лекцій). Звинувачений в аверроїстській єресі та засуджений паризьким архієпископом і інквізицією, він звернувся до папського суду і прибув в Орв'єто, де його вбив його власний секретар.

140. Дружина Божа - церква.

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

Четверте, Сонцеве небо. - Марнота земних турбот. - Два сумніви. - Життя Франціска Ассізького. - Переродження ченців

2. Який нікчемний кожен силогізм... - тобто які мізерні усі ті докази, що спрямовують людську волю на досягнення нікчемних цілей.

4. «Афоризм». - «Афоризми» - назва одного з медичних творів Гіппократа.

25. Од слів: «Живитимуться всі...» - див. Р. X, 96 і прим.

26. Од дальших слів: «Не бачено таких...» - див. Р. X, 114.

35. Двох вожаїв... - тобто Франціска Ассізького, який навчає церкву вірності, і Домініка, що дає їй упевненість у собі.

40. Скажу про одного... - а саме про Франціска Ассізького (1182-1226).

43-48. Проміж річок Тупіно і К'яшо, що ллє води з невисокої гори Агобйо (Губйо), любої для відлюдника Убальдо, який у XII ст. побудував там свій скит, лежить Ассізі, рідне місто Франціска, розташоване на західних відрогах гори Субазйо, яка шле то спеку, то холод на місто Перуджу,звернуте до неї своєю східною брамою (брамою Сонця). По той бік гори (ззаду) лежать міста Ночера і Гвальдо. Те, що вони слізьми сходять, нісши іго зле, залежить або від холодних вітрів, або, імовірніше, від утисків неаполітанських королів.

50. Сонце світові зійшло... - тобто народився Франціск.

51. Як наше з Гангу нам щоранку сходить... - за середньовічними географічними уявленнями, гирло Гангу лежить на східному краї населеної суші.

53. Ашезі - старовинна назва міста Ассізі.

59. За жінку... - за убогість.

61-62. Перед судом в єпископальнім залі... - За словами легенди, батько Франціска, П'єтро Бернардоне, незадоволений з його щедрості, звернувся до церковного суду. Перед єпископом і перед батьком Франціск зрікся прав на спадщину і, знявши з себе одяг, повернув його батькові. Це були його «заручини з убогістю».

64. В журбі за першим мужем... - за Христом.

67-69. Амікл - рибалка у поемі Лукана «Фарсалія» (V, 121 і далі), який жив на східному березі Адріатичного моря так убого й злиденно, що не злякався Юлія Цезаря, коли той зайшов до нього в хатину з вимогою перевезти його з військом до Італії.

79. Бернард - Бернардо ді Квінтавалле, багатий і знатний мешканець Ассізі, перший послідовник Франціска (1209 p.).

83. Егідій - третій учень Франціска (про другото, П'єтро, Данте, мабуть, не знав, автора «Золотих ключів»; Сільвестр, за середньовічною легендою, ассізький священик, такий жадібний, що здер удруге з Франціска за камінь для відбудови церкви; пізніше він публічно розкаявся і пішов до Франціска в учні.