Слава ЗСУ!

97. Белова дочка - Дідона (див. вище, Р. VIII, 9), яка своєю любов'ю до Енея зганьбила пам'ять вмерлого свого чоловіка Сіхея, а також Креуси,теж покійної Енеєвої дружини.

100-101. Ні зведена дівчина... - легендарна фракійська царівна Філлі-да, яка жила недалеко від Родопських гір; вона повісилася, коли її наречений, афінський царевич Демофонт, довго не повертався з подорожі на батьківщину.

101. Алкід - Геркулес, прославлений герой давньогрецьких міфів, якому його жінка, ревнуючи до Іоли, дала отруєну одежу кентавра Нес-са, і Геркулес загинув.

116. Раава - біблійний персонаж, блудниця з філістимського міста Ієрихона, яку християнська церква вшановує за те, що з любові до Бога «єдиного, вічного» (тобто єврейського) вона зневажила земні минущі чесноти - любов до батьківщини й до свого народу - і допомогою шпигунам з війська Ісуса Навіна (який, ставши Мойсеевим наступником, завойовував «філістимську землю», тобто Палестину) сприяла черговій його перемозі й руйнуванню свого рідного міста.

123. Звитяги, що здобув, прип'явши кисті... - розіп'ятий на хресті.

124-125. Славі... Ісусовій... - тобто Ісуса Навіна (див. вище, прим. 116).

128. Того, хто перший встав проти Творця... - тобто проти диявола.

130. Проклята квітка ця... - золотий флорин з викарбуваною на одному боці лілеєю (гербом Флоренції).

134. Звід Декреталій... - старанно вивчаються лише папські декре-талії (на той час папи Боніфацій VIII та Іоанн XXII, яких так не любив Данте, випустили шосту і сьому збірку їх), тобто постанови, що регулюють церковне право, на яких духівництво намагається мати якнайбільше вигід.

135. Це на їхніх берегах почуто - з великої кількості додатків, дописів та приміток.

137. Байдужий їм той Назарет... - тобто те, що Палестина під владою магометан. До Назарета, за євангельською легендою, архангел Гав-риїл прилітав сповістити Діву Марію, що вона народить Христа.

142. У себе скоро винищать весь блуд - незабаром будуть визволені з-під влади поганих пап, які забувають, що вони «чоловіки церкви», і віддають своє серце жадобі й любові до скарбів.

ПІСНЯ ДЕСЯТА

Піднесення на четверте, Сонцеве небо. - Духи учених. - Фома з Аквіно. - Схоластичні і давні богослови та мудреці

7-9. Зведи, читачу, зір свій на висоти... - Зміст: підведи погляд до небесних сфер і зупини його у точці перетину екватора й зодіаку, де певний рух стрічає рух навпроти, тобто добовий рух світил зі сходу на захід і річний рух планет з заходу на схід.

11. Митець - Бог.

14. Похилий круг - зодіак.

16-18. Якби планети йшли не в площі дуг... - Зміст: якби площина зодіаку збігалася з площиною екватора, то сил у небі зникло б вщент немало, бо вплив планет (разом з ними й Сонця) охопив би на Землі тільки вузьку смугу, і на землі загибло б все навкруг, біля екватора від спеки, у помірних поясах - від одноманітності сезонів року, у полярних - від холоду.

28. Природи величавий майордом... - Сонце; майордом - вища службова особа у ранньосередньовічній державі.

31-33. Із перехрестям, що списав я вище (див. рядок. 8)... - Перебуваючи у дану пору року, тобто незабаром після весняного рівнодення, недалеко від перетину екватора і зодіаку, сонце наблизилось до тропіка Рака, рухаючись (як поясняв Птолемей) гвинтоподібно, і з кожним днем усе раніше сходило над земним обрієм.

34. І я з ним був... - тобто: я вже вступив у Сонце.

63. Мою суцільну мисль дрібнив на кришку. - Поетова мисль під впливом погляду Беатріче звертається також на навколишнє оточення.

69. Дочка Латони - тобто Діана, богиня Місяця.

82. Одне з них почало... - Це душа Фоми Аквінського, схоластичного філософа і богослова (1225-1274) , вчення якого на той час римська церква засуджувала, але згодом воно стало за основу найреакційніших течій у католицизмі («томізму»).

94. Я - в отарі був ягня дрібне... - тобто був ченцем домініканського ордену (пор. далі Р. XII, 31-102).

96. Живитимуться всі, хто не схибне... - знайдуть внутрішню досконалість (пор. далі Р. XI, 25, 139).

97-99. Альберт з Колони (Кельна) - Альберт Великий, богослов і філософ (1193-1280), одним з учнів якого був Фома Аквінський.

103-105. Граціан - Франческо Граціано, законознавець XII ст., автор так званих «Граціанових декретів», де зроблено спробу узгодити тези церковного й світського права, на що й вказують слова: «Присвятив життя обом правам».

107-108. Був тим Петром... - П'єтро Ломбардський, богослов (пом. 1164). У передмові до своїх «Сентенцій» порівнював себе з убогою євангельською удовицею, яка пожертвувала на храм останню лепту.