знайди книгу для душі...
115] Зійшли ми вкупі на горбка похилість
116] В такому світлі, що змогли вочу
117] Оглянуть мовчазну дібров журливість.
118] Великі, до яких в думках лечу,
119] Вщасливили мене своїм собором,
120] Що й досі ще від захвату тремчу.
121] Я вздрів Електру в натовпі прозорім,
122] І Гектора, й Енея розрізнив,
123] І Цезаря в броні, з шулічим зором.
124] Каміллу і Пентесілею вздрів
125] По другий бік та ще царя Латина,
126] Який з Лавінією там сидів.
127] Вздрів Брута я й дружину Коллатіна,
128] Корнелью, Марцію та Юлью -всіх.
129] А осторонь - самого Саладіна.
130] І, перевівши зір очей своїх,
131] Побачив я, що вчитель всіх, хто знає,
132] Сидить в сім'ї філософів значних.
133] Всяк дивиться, всяк шану виявляє.
134] З ним обіч був Сократ, а там Платон,
135] І Діоген своє тут місце має.
136] Тур Демокріт, що ввів случай в закон,
137] Фалес, ким славилась бібліотека,
138] І з Емпедоклом Геракліт, Зенон.
139] Вздрів якостей досліджувача грека
140] Діоскоріда, - тут же був Орфей,
141] Ще й Туллій, Лівій, мораліст Сенека,
142] І геометр Евклід, і Птолемей,
143] І Гіппократ з Галеном, Авіценна,
144] І Аверроес, цей тлумач ідей.
145] Тяглася їх гірлянда незліченна,
146] Та хай про це хтось інший розповість,
147] Бо тема й так у мене широченна.
148] І двох співців позбавилося шість,
149] Бо враз мене вожай мій знаменитий
150] Од мирних лук, де всіх розважив гість,
151] Туди повів, де нічому світити
ПІСНЯ П'ЯТА
1] І тут зійшов до другого я кола,
2] За перше меншого, та від розпук
3] Кричали душі голосніш довкола.
4] Й страхітного Міноса вчув я гук;
5] Який при вході судить справедливо,
6] Хвостом указуючи розмір мук.
7] Кажу, коли якась душа лякливо
8] Розповіла про всі свої діла,
9] То цей знавець гріхів, тонкий на диво,
10] їй місце визначає в царстві зла,
11] Хвоста скрутивши стількома витками,
12] В котре по черзі коло засила.
13] Тиск перед ним і днями, і ночами;
14] Душа тут кожна свій проходить суд:
15] Сказала, вчула та й пішла до ями.
16] «О ти, хто в наш занурюється бруд, -
17] Гукнув Мінос, коли на мене глянув,
18] На мить лишивши безконечний труд, -
19] Дивись, куди ввійшов і з ким ти станув,
20] А про широкий вхід і не гадай!»
21] І вождь до нього: «Чом так гучно грянув?
22] Не з власного жадання йде в ваш край:
23] Так хочуть там, де все зробити можуть
24] Чого захочуть, так що не чіпай».
25] І ось такий, що й камінь міг стривожить,
26] Зачувся лемент, і зневіра йме,
27] Чи зойки відчаю луна не множить?
28] Туди прийшрв, де світло геть німе,
29] І знявся рик, як в буряному морі,
30] Коли на ньому дужий вітер дме.
31] Пекельні вихори, рвучкі та скорі,
32] Засуджених волочать, тягнуть, б'ють
33] Згори і знизу, й ті в сльозах та в горі.
34] І душі, летячи у каламуть,
35] Ридають, виють, сповнюючись хіттю,
36] Самого Бога в небесах клянуть:
37] Я взнав, що підпадає тут страхіттю,
38] Жахливій бурі цій той люд яркий,
39] Який скорився лиха розмаїттю.
40] І як на крилах носяться шпаки
41] В холодну пору, збившися у зграї,
42] Так духів злих пролинув рій швидкий.
43] Звідсіль, звідтіль, вверх, вниз, як в водограї,
44] І без надій, що прийде тиші мить
45] Або змаліють муки їх безкраї.
46] Як журавлиний ключ із зойком мчить,
47] Коли на південь відлітає птиця,
48] Так я, передбачавши ремства нить,
49] Уздрів, як тіней гурт в бурханні мчиться,
50] І запитав: «Учителю, яким
51] Жінкам так грізно чорний вітер мститься?»
52] «Найперша з тих, що виглядом своїм
53] Тебе цікавить, - він мені промовив, -
54] Була царицею над світом всім;
55] Щоб одібрати ґрунт у марнословів,
56] їй підказала похіть навісна
57] Розпусту скриту вивести зі сховів, -
58] Семіраміда, Нінова жона
59] І спадкоємиця його зрадлива;
60] Султан тепер там, де жила вона.
61] А це - кохання жертва нещаслива,
62] Яка збезчестила Сіхея прах;
63] А далі - Клеопатра похітлива».
64] Я вздрів Єлену, за яку в боях
65] Лягли війська, Ахілла міць велику,
66] Яка з кохання згинула в віках,
67] Паріса вздрів, Трістана й ще без ліку
68] Тих нещасливих, що Амор жене,