Слава ЗСУ!

32] Свій рев, який так голосно гуде,

33] Що душі тут усі були б поглухли.

34] Йдучи по тінях, по яких іде

35] Дощ нескінченно, ставили ми ноги

36] В порожняву у вигляді людей.

37] Вони підводитись не мали змоги,

38] І лиш один схопивсь аж підстрибнув,

39] Коли побачив нас серед дороги.

40] «О ти, хто сміло в Пекло це ступнув, -

41] Він проказав, - мабуть, мене впізнаєш,

42] Бо ти уже, коли я вибув, був».

43] І я йому: «Такий ти вигляд маєш

44] Унаслідок тривалого ярма,

45] Що вже навряд тепер тебе вгадаєш.

46] Повідай же - бо тут ти недарма, -

47] Який ти гріх вчинив, що кар за нього

48] Є сила важчих, гірших же нема?»

49] І він: «У місті, заздрому до всього,

50] Ти народився, - тож я твій земляк,

51] Бо й я родивсь там для життя масного.

52] Обжерливістю відзначавсь я так,

53] Що Чвакалом дражнили всі знайомі, -

54] А тут я мокну під дощем, бідак.

55] І довелося не мені самому

56] Однакових тут скуштувать силець

57] За гріх однаковий». Сказав по тому

58] Я: «Чвакало, так скрушно для сердець

59] Бринить твій жаль і викликає сльози;

60] Та, може, знаєш ти, який кінець

61] У нашім місті матимуть погрози,

62] І що веде співгромадян до чвар,

63] І де зростають праведності лози?»

64] І він мені: «Після тривалих свар

65] Рясна проллється кров лісовиками,

66] А партію противну жде удар.

67] На третій рік повернуться до брами

68] Вигнанці й переможницькі війська,

69] Й підлесник прийде нинішній з військами.

70] Притисне здоланих п'ята важка

71] Тих, що надовго містом завладають,

72] А цим лишаться сльози і тоска.

73] Два праведники марно промовляють:

74] Жадоба, скупість, заздрість до єства -

75] Од іскор тих в людей серця палають».

76] Так закінчив печальні він слова,

77] І я йому: «Іще прошу, мені ти

78] Відкрий усе, що темрява хова.

79] Тегг'яйо, Фаріната знаменитий,

80] Ще Рустікуччі Якопо й ще хтось, -

81] От як Арріго й Моска іменитий, -

82] Скажи мені, де місце їм знайшлось?

83] Дізнатись хочу про судьбу найкращих -

84] Іти їм в Рай, чи в Пекло довелось?»

85] І він: «У норах ще чорніших, важчих

86] За гірший гріх каратись треба їм,

87] Побачиш їх внизу у муках тяжчих.

88] Як знову підеш світом ти живим,

89] Прошу, згадай мене хоч ненароком,

90] А більш я не скажу й не відповім».

91] І ще раз скошеним од болю оком

92] На мене глянув і під шум струмин

93] Згубився в натовпі сліпців широкім.

94] Вожай сказав: «Уже не встане він,

95] Аж поки на сурму громовокрилу

96] Не явиться нещадний властелин.

97] Усяк повернеться в свою могилу,

98] Одіне плоть колишнього буття

99] Й почує вироку незрушну силу».

100] Ми тихо йшли, немов між куп сміття,

101] Між тіней, кинутих під дощ похмурий,

102] І про грядуще мовили життя.

103] Сказав я: «Вчителю, чи їм тортури

104] Побільшить вирок правий судії,

105] Чи проясніє їхній вид понурий?»

106] І він: «Науки пригадай свої:

107] Відомо, що чим ближча досконалість

108] В душі, тим більші рай чи скорб її.

109] До риси досконалості й на малість

110] Не підійти їм після їхніх діл,

111] А все ще сподіваються на жалість».

112] Так в бесіді пішли ми третім з кіл,

113] Про зміст її не стану я казати,

114] І вийшли зрештою на дальший схил.

115] І тут зустрів нас Плутос, недруг клятий.

ПІСНЯ СЬОМА

1] «Папе Сатан, папе Сатан алеппе!» -

2] Завів так Плутос голосом хрипким,

3] І мій мудрець, що знав усе в цім склепі,

4] Мене розрадив: «Хоч би й надто злим

5] Був звір, а все ж не втрима на запорі

6] Від тебе переходу колом цим».

7] А далі товстогубій злій потворі

8] Промовив він: «Проклятий вовче, цить!

9] Бо задихнешся, як смертельно хворі.

10] Не без причин в безодню він стремить:

11] Так хочуть там, де військо Михаїла

12] Взялось пиху насильницьку зломить».

13] І як під бурю падають вітрила,

14] Коли зламалась щогла на кормі,

15] Так хижа твар звалилася безсила.

16] І далі ми пішли по цій тюрмі,

17] В четверте коло, до провалля ближче,

18] Де зло всесвітнє скублилось у тьмі.

19] О правосуддя Боже! Хто б міг вище

20] Накупчити страждань, ніж я уздрів!

21] І чом душа стає гріхам за грище!