Слава ЗСУ!

- Ми самі, - порушив довге мовчання Ян Чапек із Сан. - Говоріть.

Вони сказали.

- Чарівника, - повторив з недовірою гейтман Сиріток. - Ви шукаєте якогось чарівника? Ви? Поважні люди?

- Ні про якого Рупілія Сілезця я не чув ніколи в житті, - заявив він, коли поважні люди підтвердили свої наміри. - Але тут майже в кожному замку мають якогось ворожбита, алхіміка або мага. Тож цілком правдоподібно, що й пан де Бергов має якогось у Тросках як гостя чи в’язня. Проблема не в цьому...

- Проблема у вас, - бабця за прядкою мала, як з’ясувалося, ще непоганий слух. - Ах, якби-то у вас була паля, а не проблема!

- Не звертайте на неї уваги, - скривився Чапек. - Це річ, меблі. Пан Міхалець, коли драпав звідси від нас, залишив безліч речей. Меблі, реманент, шинки у коптильні, вина у погребі. Герб на стіні. І це бабисько. Ось у цьому якраз кутку. Я хотів її разом із тою її крутилкою потурити до челядної, то не далася, наробила ґвалту. А із замку ж не вижену, бо з голоду здохне. Нехай сидить, куделю пряде...

- Посиджу, посиджу, - фиркнула бабця. - Досиджу до часу, коли пан Міхалець повернеться. І вас голодранців, на чотири вітри звідси прожене.

- На чому я закінчив?

- На тому, - підказав Шарлей, - що проблема.

- Так, правда. Проблема в тому, що замок Троски, імовірне місце перебування вашого Рупілія, неможливо здобути. І неможливо дослідити. У замок Троски пробратися не можна.

- У нашому товаристві, - понизив голос Шарлей, - є той, хто знає, як це зробити.

- Ага, - здогадався Чапек. - Ті двоє, копнутий Таулер і той другий. Так ось, що я вам пораджу: не надто їм довіряйте. Особливо ж будьте обережними тоді, коли піде мова про підземний хід. Знайте, що всі таємні ходи і підземні коридори, які начебто сполучають замок Троски з різними місцями навколо нього, віддаленими навіть на чверть милі, - це легенди і вигадки. Нісенітниці. Якщо цей Таулер обіцяє, що введе вас у фортецю таємним підземним ходом, то або він сам шахрай і брехун, або некритично повірив у чиюсь брехню. І той, і другий варіант для вас небезпечний. Швендяючи довкола у пошуках “таємного ходу”, ви врешті-решт потрапите до лап німців або папістів.

- Ми, Сирітки, - вів далі він, - сидимо тут, на Під’єштедді від весни 1426 року. Якби були якісь таємні проходи, то ми би їі знайшли. Якби можна було пробратися в Троски, то ми би пробралися. Бо баба правду сказала: Троски і проклятий німець де Бергов для нас як шпичак у задниці. Ми днями й ночами кумекаємо, як би цього шпичака позбутися.

- Прохід, - зауважив Рейневан, - може бути магічним. Ви не вірите в магію?

-Вірю, не вірю, - надув губи Ян Чапек. - Магії не існує. А якби випадково існувала, то була би для простих смертних цілком незбагненною і недоступною. Простий чоловік, як-от я, не мав би від магії ніякого пожитку Значить, якщо щось є магічним, то це те саме, що його взагалі нема. Логічний висновок?

- Аж дух перехоплює, - усміхнувся Шарлей. - З такою логікою важко сперечатися. То ви, гейтмане, радили б нам облишити наміри? Повернутися додому.

- Саме це я би вам і радив. Додому І терпляче чекати. Де Бергов, подейкують, був серед заколотників, шостого вересня у Празі підтримав Гинека з Кольштейна. А тим, хто підтримував заколот, Прокоп Голий не подарує. Він уже бере в облогу Боржека з Мілетінка, скоро дійде черга і до решти. Того й гляди, де Бергову настане каюк, а Троски будуть наші. З усім, що у Тросках є. У тому числі з вашим чарівником.