Слава ЗСУ!

- Ідуть гусити! Сто тисяч! Лихо, лихо!

- Досить, - буркнув Горн. - Стримайся трохи. Надлишок шкодить.

Жехорс стримався. Зрештою, вже не було кого агітувати, гостинець опустів. А за якийсь час вони помітили два стовпи чорного диму, що били високо в небо з-за стіни лісу.

- Нова Церква і Кетрш, - показав головою один з останніх втікачів, який разом із дружиною і ченцем-міноритом їхав на возі, повному скарбу і дітей. - Уже другу добу горять... Людей побитих тамки, кажуть, стоси лежать...

- Се кара Божа, - відповів Жехорс. - Утікайте, люде, і то швидко! І далеко. Істинно-бо кажу вам, буде так, як тому років двадцять: дійде навала аж до Легниці. Так-то нас Бог карає. За гріхи духовенства.

- Та що ви плетете? - обурився чернець. - Які гріхи? З глузду з’їхали? Не слухайте його, браття! Фальшивий він пророк! Або зрадник!

- Утікайте, добрі люде, утікайте! - Жехорс погнав коня, але ще обернувся в сідлі. - А монахам і попам не вірте! І води по підгороддях не пийте! Вроцлавський єпископ наказав криниці позатруювати!

* * *

Вони минули притихлі від жаху Глубчиці, їхали далі, праворуч мали Опавські гори і масив Грубого Єсеніка. Напрямок показували дими, яких було все більше. Горіли вже не тільки Нова Церква і Кетрш, а й щонайменш п’ять інших місцевостей.

Виїхали на пагорб. І побачили, як іде Табор. Довга колона кінноти, піхоти, возів. Почули спів.

* * *

Slyšte rytieři boži, připravte se již k boji,

Chválu boži ku pokoji statečnĕ zpievajte!

Antikristus již chodi, zapálenú péči vodi,

Kněžstvo hrdé již plodi, pro Buoh znamenajte [35]!218

На чолі їдуть хорунжі, над ними майорять знамена. Прапор Табора - білий із золотою Чашею і девізом “Veritas vincit”219. І друга хоругва, теж біла, а на ній вишиті червона Чаша й золота облатка, оточені терновою короною.

За хорунжими їдуть командири. Покриті пилюкою і славою воїни, знамениті воєначальники. Прокоп Голий, якого легко впізнати за поставою і величезними вусищами. Біля нього Маркольт зі Збраславиць, славнозвісний таборитський проповідник та ідеолог. Як і Прокоп, у хутряному ковпаку і шубі, як і Прокоп, співає. Співає і Ярослав з Буковини, головнокомандувач польових військ Табора. Співає, страшенно фальшивлячи, Ян Блег з Тєшніці, гейтман військ. Біля Блега, не співаючи, їде на бойовому коні Блажей з Кралуп у туніці з великою червоною Чашею на обладунках. Поруч Федько з Острога, руський князь, який воює на боці гуситів, ватажок і авантюрист. Далі їдуть командири міських ополчень: Зигмунт з Вранова, гейтман Шаного, і Отік з Ложі, гейтман Німбурка. За ними союзник таборитів, лицар Ян Змрзлік зі Свойшина, у повному обладунку, на щиті герб - три червлені пояси в срібному полі. Двоє лицарів, які їдуть пліч-о-пліч зі Змрзліком, теж носять герби. Польська Венява, чорна буйволяча голова, видніється на золотому щиті Добе слава Пухали, ветерана Грюнвальда, який очолює хоругву, що складається з поляків. Срібні і червлені зубці носить на щиті Ян Товачовський з Цімбурка, який командує сильним загоном моравців.

Tráva, kvietie I povietřie, plač hlúposti človiečie,

zlato, kamenie drahé, poželejte s nami!