Слава ЗСУ!

- Іти на переговори, - пробурмотів Огоньчик. - Заплатити випальне?

- Не маю з чого, - скреготнув зубами Волошек. - Мій Прудник... Ісусе любий! Мій Глогувок!

- Уповати треба, - знову промовив ксьондз, - на Бога... Буде, як Бог дасть. Ось Біблія... Відкрию як випаде, що прочитаю, тому збутися...

- І зробили вони закляттям, - промовив, випередивши священика, Урбан Горн, - усе, що в місті, від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, усе знищили вістрям меча223.

Болько Волошек шмагнув його поглядом, Горн притих. Але відразу озвався Рейневан.

- І спалив, - продовжив він, - Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня224. Задумайся, Болько. Прийми рішення. Перш ніж буде запізно.

- Це революція, Болько, - говорив він, бачачи, що П’ястович не поспішає його перебити. - Світ набуває нового вигляду, набравши великі оберти. Колісниця історії мчить, жодна сила її вже не може стримати. Ти можеш сісти на неї або бути нею зметеним. Вибирай.

- Можеш, князю, - озвався Горн, бути з переможцями або серед переможених. Переможеним, стверджують класики, завжди біда. А переможцям... Переможцям влада і сила. Бо новий вигляд світ матиме і на мапах.

- Що?

- Sapienti sat dictum est. Кордонні стовпи, милостивий князю, буде пересунуто на користь переможців. І тих, хто стане їхніми союзниками.

- Це що, - в очах молодого князя з’явився блиск, - пропозиція? Оферта?

- Sapienti sat.

- Гм, - блиск не зникав. - І буде мені на користь, кажеш. А конкретно?

Горн зверхньо усміхнувся, поглядом показав на свої пута. На жест Волошека їх негайно перерізали. Побачивши це, Фалькенгайн забурчав знову, а йоанніт ляснув долонею по ефесу меча. А ксьондз аж підскочив.

- Пане! - заволав він. - Не слухай диявольських нашіптувань! Яд ці гуситські гадюки вливають у твої вуха. Пам’ятай про віру предків! Пам’ятай...

- Стули пельку, попе. Ксьондз підскочив ще вище.

- То ти такий? Ти такий? - заволав він ще голосніше, вимахуючи руками перед самим носом князя. - Знають тебе! Апостате! Відступнику! З єретиками зносишся! Лицарі! Бий його, хто в Бога вірує! Проклинаю тебе! Проклятий будь вдома і надворі, проклятий будь сплячий, устаючий, ходячий...

Болько Волошек навідліг пальнув його буздуганом у скроню. Залізна шестипера головка з чутним тріском розтрощила кістку. Ксьондз упав як підкошений, сіпаючись і смикаючись. Князь обернувся, на його люто перекошених губах був наказ. Але йому не довелося його видавати, поляки з випередженням читали наміри свого господаря. Кших з Костельця потужним ударом сокири розбив голову йоаннітові, який уже витягував меч, Правдзіц мізерикордією штрикнув Фалькенгайна в горло, Шляський Нечуя поправив уколом у спину. Трупи впали на долівку, кров розлилася калюжею.

Пахолки й пажі дивилися порозкривавши роти.

- От, - широко усміхнувся Огоньчик. - От щасливий деньочок. Давно вже мені не доводилося вбити хрестоносця.