Слава ЗСУ!

-Досить, - повторював велетень, тримаючи його міцною хваткою. - Досить, досить, досить. Спам’ятайся!

- Якщо так, - кашлянув Жехорс, - мають виглядати у вашому виконанні конспірація і скритність, то я вас сердечно вітаю.

- У нас завдання, - додав Бісклавре. - А тепер нас будуть переслідувати за вбивство. Рейневан! Що на тебе напало?! Чого ти так...

- Видно, була причина, - обрізав Шарлей.

- Ага, - здогадався Жехорс. - Здогадуюся. Аделя Стерча. Рейневан! Ти ж обіцяв...

- Заткнися.

Навколо голови лежачого розцвітала велика, блискуча, чорна у світлі каганців калюжа. Шарлей присів поруч, взяв його за скроні, міцно стиснув, крутнув раптово й сильно. Хруснуло, тип напружився. І опав. Рейневан далі бачив це все в тонах світляно-яскравого білого. Чув, ніби крізь воду. Ноги були, ніби ватяні, якби не хватка Самсона, був би впав.

Шарлей встав.

- Ну що ж, Рейнмаре, - холодно сказав він. - Деяку життєву цезуру ти вже маєш позаду. Але тобі ще чимало треба навчитися. Я маю на увазі техніку.

- Тікаймо звідси, - сказав Бісклавре. - Швидко.

- Рація, - сказав Самсон.

* * *

Вони не розмовляли. Утікали мовчки, галопом, за течією В’ялої, у Клодзьку улоговину. Не знати коли опинилися на роздоріжжі, на гостинці, що проходив по правому березі Ниси. Гостинцем, з півдня, сунули юрми біженців. Сунули в переляку. У паніці.

Вони змішалися з натовпом. Ніхто не звертав на них уваги. Ніхто ними не цікавився. Ніхто їх не переслідував. Нікого не обходив звичайнісінький злочин, малозначне вбивство, малозначна жертва, малозначний убивця. Були важливіші справи. Набагато важливіші. Набагато страшніші. Вони вібрували в голосах людей, що втікали з півдня.

Бобошув спалено. Левін спалено. Замки Гомоле і Щерба в облозі. Мєндзилесє у вогні. Долиною Ниси, масово спалюючи та мордуючи, йдуть загарбники. Могутня, кількатисячна армія гуситських єретиків. Сумнозвісних Сиріток під проводом сумнозвісного Яна Краловця.

* * *

Майже через півстоліття, вертячись на твердому дзиґлику, старий монах-літописець з жаганського монастиря августинців поправив і вирівняв пергамент на пюпітрі, вмочив перо в чорнило.

“In medio guadragesime anno domini MCCCCXXVIII traxerunt capitanei de secta Orphanorum Johannes dictus Kralowycz, Procopius Parvus dictus Prokupko et Johannes dictus Colda de Zampach in Slesiam cum CC equites et IV milia peditum et cum CL curribus et versus civitatem Cladzco processerunt. Civitatem dictam Mezilezi et civitztem dictam Landek concremaverunt et plures villas et opida in eodem districtu destruxerunt et per voraginem ignis magnum nocumentum fecerunt [41]...”

Монах налякано підняв голову, відчувши запах диму. Але це лише палили бур’ян у монастирському саду.

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ,

у якому Рейневан старається допомогти

здобути місто Клодзько, з усіх сил, завзято та

різноманітними способами, або, як напише через

півстоліття літописець, per diversia modis238.