Слава ЗСУ!

Boje daj, by sik polepszyli…

Dwyr nam pokazii kapiany,

Kanoniki i dziekany;

Wszystko w konciele zdworzaio,

Nabojecstwa bardzo maio... -

Бернат з Любліна. Текст з’явився аж у 1522 році. Але що там.

[13] “Pictoribus atque poetis...” - “Художники та поети мають право посягати на все” (Горацій).

[14] “Non enim est aliquid absconditum...” - “Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде на яв” (Марк, 4; 22).

[15] “Maior sum quam cui posit Fortuna nocere” - “Я на такій висоті, куди й Доля сягнути не може” (Овідій, “Метаморфози”, 6, 195; переклад Андрія Содомори).

[16] “Quem dies vidit veniens superbum...” - “Кого ранок бачить піднесеним, вечір бачить скинутим” (Сенека).

[17] “Мені дали шість бочівок як хабар...” - хабарництво єпископа Конрада в надаванні пребенд і церковних посад у вроцлавській дієцезії підтверджує (за Длугошем) Єва Малечинська (Ewa Maleczyńska, Ruch husycki w Czechach i w Polsce, KiW, 1959).

[18] “Aurea prima sata est aetas...” - Овідій, “Метаморфози”, 1, 89. Переклад Андрія Содомори.

Вік золотий було вперше посіяно. Чесність і Правду

Всюди без примусу, з власної волі в той час шанували.

Люд ще ні кари, ні страху не знав, бо тоді не читав ще

Грізних законів, карбованих в мідь; ще юрба не тремтіла

Перед обличчям судді - проживала й без нього в безпеці:

Розділ шостий

[19] “...жейдлік вина коштує три гроші, а півпінти пива - п’ять пеняжів...” - жейдлік вміщав близько півлітра. Чотири жейдліки становили пінту, вісім пінт ішло на скопик, чотири скопики містили відро, чотири відра давали бочку, яка мала близько два з половиною гектолітра ємності. Якщо йдеться про монетарні одиниці, то основною на той час у Чехії (і не тільки!) був празький гріш, який ще називали “білим” або “широким”. Гріш поділявся на 7 пеняжів = 14 гелерам = 28 оболам. Під час гуситських війн гріш не карбували взагалі, що не заважало йому бути найпопулярні-шою монетою, як у платежах, так і в розрахунках.

[20] “...хто не пошкодує флорина або угорського дуката...” - флорин, або гульден, або злотий ринський завжди мав нижчий курс, ніж угорський дукат. У 1419 році, році дефенестрації, за угорський дукат платили 23 празькі гроші, а за флорин - тільки 19. Буремний час гуситських вій не міг не викликати спекулятивного зростання вартості золотої монети, тому в мене Гунцледер встановлює курс на рівні тридцяти грошів.

Розділ сьомий

[21] “Керетяни і пелетяни” - біблійне: збиранина, набрід (II книга Самуїла, 8; 18 і 15; 18).

[22] “...моя сім’я вже багато років є манами Бергових...” - чеська й моравська шляхта, на відміну від польської, де кожний сірома був “рівним воєводі”, поділялася на стани. Найвищий ранг мав панський стан, що складався з найдавнішої та найбагатшої шляхти. Маєтки чеських панів часто були настільки величезними та розлогими, що їх називали “панствами” (panstvi; це слово перейшло в польську мову, де стало назвою політичної організації). Нижча шляхта охоплювала дрібнопомісних шляхтичів і лицарів. Найнижче в ієрархії стояли клієнти (clientes), яких ще називали манами, - убога й позбавлена земельних наділів шляхта, змушена залишатися на службі в багатої шляхти. Або в кліру - єпископам та архієпископам служили цілі армії манів.