Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Божі воїни

- У кості? У шляхетні tesserae140? Клієнт - наш хазяїн. Я до будь-якої гри готовий...

- Особливо, - без гумору мовив Іштван Сеці, - до гри у ті кості, що їх ти оце крутиш у лапі. Не май нас за фраєрів, друже.

Гунцледер нещиро засміявся, кості, якими він бавився, характерно жовті, кинув у кухоль, потрусив. Його долоні були невеликими й міцними, пальці - короткими й вузлуватими. Ці руки були абсолютною протилежністю того, що асоціювалося з долонями шулера та костирника. Але в дії, що тут казати, вони виправдовували себе: були меткі, наче вивірки.

Викинуті спритним рухом з кухля жовті кості покотилися недалеко, обидві випали шістками догори. Далі викривляючи обличчя гримасою, що мала означати усмішку, Гунцледер зібрав кості, зробивши це одним блискавичним рухом, ніби ловлячи мух зі столу. Потрусив кухлем у різкому acozzamento, кинув знову. Випали дві шістки. Єржабек зареготав. Рогачів сотник вилаявся.

Швидкий підбір костей, acozzamento, кидок. І знову подвійна sexta stantia, двічі по sex puncti. Кидок. Два рази по шість очок. Кидок. Те саме. Кидок. Сотник знову вилаявся.

- Це був, - Гунцлебер скривив в усмішці віспувату половину обличчя, - тільки жартик. Такий собі маленький жартик.

- І справді, - Шарлей і собі усміхнувся. - Маленький, але вишуканий. І потішний. Раз у Нюрнбергу я був свідком, як за такий самий жартик у грі на гроші костирнику поламали обидві руки. На камінному порозі, за допомогою ковальського молота. Ми так реготали, кажу я вам, що мало животи не понадривали.

Очі Фрідуша Гунцледера недобре заблищали. Але він стримався, знову вдягнув усмішку на віспувате обличчя.

- Жарт, повторив він, - це жарт, і жартом повинен залишитися. До гри візьмемо інші кості. Ці я відкладаю...

- Але не в кишеню, під сто чортів, - буркнув Манфред фон Зальм. - На стіл їх клади. Як наочний посібник. Інші ми будемо час від часу з ними порівнювати.

- Як бажаєте, як бажаєте, - шулер підняв руки на знак того, що погоджується з усім, на все згодний, і що клієнт - його хазяїн. - Яка гра вам до вподоби? П’ятдесят шість? Шістки і сімки?

- Може, - запропонував Шарлей, - Gluckhaus141?

- Хай буде Gluckhaus. Рухайся, Єржабек!

Єржабек протер дошки стола рукавом, накреслив на них крейдою поділений на одинадцять полів прямокутник.

- Готове, - потер руки Гунцледер. - Можна робити ставки... А ти, брате Беренгаре? Не удостоїш нас? Жаль, жаль...

- Не дуже щирий твій жаль, брате, - Беренгар Таулер постарався, щоби “брат” прозвучало зовсім не по-братньому. - Ти ж не можеш не пам’ятати, що минулої суботи обскубав мене як гуску на святого Мартіна. З огляду на брак капіталу посиджу, почекаю на живі картини, розважуся кухлем. І, може, бесідою, позаяк пан Рейнмар теж, бачу, до костей не квапиться.

- Ваша воля, - стенув плечима Гунцледер. - А для нас. панове, план такий: спочатку розважимося костями. Потім, коли нас стане менше, зіграємо в пікет або інший ludus cartularum142. А по ходу буде видовище. Художня, значить, частина. А тепер - ну ж бо, панове! Gluckhaus! Просимо робити ставки. Прийди, Фортуно!

Якийсь час від столу чулися головним чином матюки, брязкіт монет, що їх кидали на поля, гуркіт acozzamento і звук, із яким кості котилися по столу.

- Наскільки я знаю життя, - Беренгар Таулер відпив з кухля, - Амадей програється за три отченаші й повернеться сюди. Отож якщо ти маєш мені щось сказати конфіденційно, то кажи зараз.

Попередня
-= 94 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

Buriakvova 04.04.2015

Менш цікаво ніж вежа блазнів через різькі скачки по часу та мало деталів. А магії якось забагато. Читати можна, сюжет захопливий


Додати коментар