Слава ЗСУ!

- А чому ти припускаєш, що маю?

- Інтуїція.

- Гм. Ну то добре. Замок Троски, на їчинському підгір’ї, поблизу Турнова...

- Я знаю, де замок Троски.

- Ти бував у ньому? Добре знаєш?

- Бував багато разів, знаю прекрасно. А в чім річ?

- Ми хочемо туди пробратися.

Беренгар Таулер відпив з кухля.

- А мета? - запитав ніби байдуже.

- Та просто так собі, для сміху, - так само байдуже відповів Рейневан. - Така наша фантазія та улюблена розвага: пробиратися в католицькі замки.

- Розумію і більше запитань не маю. Отже, Шарлей делікатно нагадує мені про борг, що його я перед ним маю. І в такий спосіб я маю розрахуватися? Отже, добре, подумаємо.

- Це значить “так” чи це значить “ні”?

- Це значить, що подумаємо. Гей, Маркетка! Вина, коли ласка!

Йому налила та сама руда, веснянкувата, з неживим обличчям і порожніми очима. Але ці недоліки зовнішності з надлишком компенсувала фігура. Коли дівчина відходила від столу, Рейневан не міг стриматися, щоб не дивитися на її талію та стегна, які погойдувалися в легкій танцюючій ході просто-таки гіпнотично.

- Я бачу, - з усмішкою зауважив Таулер, - що твоє око приваблює наша Маркетка. Наша жива картина. Наша адамітка.

- Адамітка?

- Значить, ти нічого не знаєш. Шарлей не казав? А може, ти взагалі не чув про адамітів?

- Трохи, краєм вуха. Але я зі Шльонська, в Чехії всього лише два роки...

- Замов собі щось випити. І сядь зручніше.

- Коли відбувся, - почав Беренгар Таулер, коли Рейневана вже обслужили, - чеський переворот, він видобув з мороку й відгодував чималу групу диваків і шаленців. У 1419 році країною прокотилася хвиля релігійної істерії, божевілля і містицизму. Усюди крутилися одержимі пророки, лякаючи кінцем світу. Люди кидали все і цілими купами йшли на гори, де чекали другого пришестя Христа. На цьому всьому знайшли поживу старі призабуті секти. Повилазили з темних кутків різні їбануті хіліасти, адвентисти, нікоаліти, патерніани, спіритуали, вальденси, бегарди, зараза його знає, хто ще, годі було й полічити...

За столом почалася запальна дискусія, зазвучали різні слова, в тому числі негарні. Найголосніше нарікав Манфред фон Зальм.

- Ну й почалися, - вів далі Таулер, - проповіді, пророцтва, віщування, ворожіння й апокаліпсиси. Що ото настає Третій вік, а перш ніж він настане, старий світ повинен загинути у вогні. А потім Христос повернеться у славі Своїй, настане Царство Боже, воскреснуть святі, недобрі безповоротно підуть на вічні муки, а добрі будуть вічно жити в райському щасті. Усе буде спільне, зникне всіляка власність. Не буде вже багатих та бідних, не буде нужди та гноблення. На землі запанує стан всезагальної досконалості, щастя та миру. Не буде ніяких нещасть, війн і переслідувань. Не буде такого, хто би на іншого нападав або доводив його до гріха. Або пожадав його жони. Бо жони теж будуть у спільному користуванні. Але, як ми знаємо, кінця світу не було, Христос на землю не зійшов, люди протверезіли, хіліазм та адвентизм почали втрачати прихильників. Мрії про рівність розвіялися, як і фантазії про ліквідацію будь-якої влади та будь-якого примусу. Революційний Табор реставрував державні структури і вже восени 1420 року почав збирати данини та податки. Зрозуміло, під примусом. Були відбудовані, атож, структури церковної влади - хоч і таборитські, та все-таки структури. Гуситський єпископ Мікулаш з Пельгржимова, який очолював ці структури, оголосив з амвону канон істинної віри, а тих, хто канону не визнавав, проголосив відступниками та єретиками. Таким-от робом гусити, найбільші єретики Європи, знайшли власних єретиків, власних дисидентів. Пікартів.