Слава ЗСУ!

- Та ні, не страшно. Це такий собі вислів. Розумієш? На цих словах друзі підійшли вже до школи і Льоллі сказав:

- Ну, ось і школа, ти нас вибач, але ми маємо деякі справи, тому ти іди далі сам, пізніше зустрінемось.

- Добре – відповів Сніжок і пішов.

Корівки залишились стояти при в ході на територію школи і Льоллі сказав:

- Я думаю він нам підходить.

- Куди підходить? - перепитала Боллі і в цей момент хотіла поласувати своєю улюбленою шоколадкою і з нетерпінням чекала розгортання її блискучої обгортки.

- Та не куди, а туди… - не зрозуміло відповів Льоллі і в цю ж мить швидко відкусив шматок шоколадки.

- Що-о? Туди?… Ти що? - зніяковіла від такого нахабства сестра. А Льоллі швидко, не припиняючи жувати сказав:

- Ой, ти що, знов ..абула ..уди ми збилаємося? Боллі подивилася здивовано на брата, а через мить сказала:

- А-а-а-а. Точно.

Вона відкусила свій шматочок шоколадки і так само крізь жування додала:

- Так, Шні..ок підходить нам для подоЛожі у світ …удей. Я так і …умала.

- Думала-бумала - передразнив її Льоллі, і через мить додав – А в тебе ще шоколадка є?

- У, у - похитавши головою відповіла Боллі.

- Ну, тоді пішли - сказав він і вирушив вперед.

- А ..уди? - перепитала сестра.

- Як, куди?… В бібліотеку, за довідником і знаннями! – з наголосом сказав Льоллі.

- Точно – сказала Боллі і підбігла, щоб наздогнати брата.

- Ой, дивись, як раз і Льокі теж йде в бібліотеку. Може він нам допоможе, а то ми можемо згаяти багато часу і запізнитися на урок.

Брат на це нічого не відповів, але все зрозумів. Він трішки прискорився і вигукнув:

- Льокі, дозволь дещо в тебе запитати.

На це Льокі зупинився і дочекавшись, коли корівки добіжать до нього сказав:

- Привіт. Я думаю краще спершу привітатися, а ніж кричати щось здалеку. Льокі був вовкросом. Він навчався вже в п’ятому класі і вважав себе дуже розумним і вихованим, тому завжди намагався повчати менших, але чесно кажучи це в нього не дуже виходило. Можливо це було пов’язано з тим, що ще зовсім недавно, коли він навчався в четвертому класі, він був найперший ледащо і хвалько, але все змінилося коли він перейшов в п’ятий клас. В п’ятому класі почали навчати тих предметів, які дуже його зацікавили. Льокі почав старанно вчитися, регулярно відвідувати бібліотеку і до всього ставитись відповідальніше. Ось і сьогодні наші герої зустріли його при вході в бібліотеку.

- Привіт, Льокі - сказав Льоллі.

- У нас є одне запитання, але ні, точніше, два запитання, і від відповіді на перше запитання буде залежати чи зможемо ми задати тобі друге, щоб ти міг відповісти і на нього.

Льоллі навмисно сказав таку плутаницю, щоб зацікавити Льокі і втягнути його до розмови. Боллі тим часом здивовано дивилася на нього і сама спробувала збагнути, що це було. Льокі подивився на Льоллі, потім десь на секунд п’ять підвів очі вліво вверх, важко здихнув і сказав:

- Ну добре, мій юний друг четвертокласник, говори.