Слава ЗСУ!

Льоллі з прихованою посмішкою поглянув на Боллі і повернувшись до Льокі сказав:

- А ти вмієш зберігати таємниці, Льокі?

Очі в Льокі збільшились приблизно у два рази, ну принаймні так можна було б описати його здивування від почутого, але в цей же момент він зрозумів, що таке запитання тягне за собою велику відповідальність і таємницю водночас.

- Так - коротко відповів він.

Льоллі зрадів такій відповіді і відразу ж сказав:

- Ми зібралися в подорож у світ людей і нам потрібна твоя допомога.

- Так, так, так… - задумливо сказав Льокі - І чим я можу вам допомогти?

- Розумієш - почав Льоллі - Ми одного разу, десь там, чули краєчком вуха - він подивився на сестру і ледь помітно підморгну їй - ми чули, що існують такі печери, через які можна переходити в інші світи. Чи не бачив ти в бібліотеці карти розташування таких печер?

- Нам би поглянути одним оченятком на них - додала Боллі.

- Так, ви кажете у світ людей? - сказав Льокі і задумався.

- Так, у світ людей - разом відповіли корівки.

- А чому саме туди? -запитав Льокі.

- А що такого? - здивувався Льоллі.

- Просто світ людей, один з найнебезпечніших світів для чарівних істот, і наші вчені вже достатньо дослідили його і вважають, що подорожі туди не доцільні і занадто ризиковані.

- Ого! - сказали корівки - Цікаво, але ми би все ж таки хотіли саме туди.

- Точно? - запитай Льокі.

- Так, точно - відповіли корівки не задумуючись.

- Точно-преточно? - перепитав ще раз Льокі.

- Точнісінько - відповіла Боллі.

- Точніше не буває - сказав Льоллі.

- Гаразд, я знаю таку карту і навіть більше, існує книга-довідник таких перехідних печер. І вгадайте хто її написав?

- Хто? - в один голос запитали друзі.

- Тато вашого друга Бичка Шмоллі! - з наголосом відповів Льокі.

- Ого-ого! - здивувалися корівки. Ми цього не знали.

- Тато Шмоллі був великий вчений, він досліджував печери, описував їх у довіднику і створив карту. І вам, друзі мої, дуже пощастило - сказав Льокі і відразу продовжив - Довідник і карта є в нашій бібліотеці і знаходятся вони в читальному залі “Хвилинка”!

- Хвилинка? - з захопленням перепетав Льоллі.

- Ми такого читального залу не знаємо - сказала Боллі.

- Я багато разів бував у нашій бібліотеці і не бачив такого - додав Льоллі.

- А, точно, ви ж маляв… - хотів сказати Льокі, але вчасно виправився - Четвертокласники. Так, ви четвертокласники, а таємниця цього читального залу відкривається тільки найкмітливішим п’ятикласникам. Я розгадав один секретний спосіб і тепер можу вас провести з собою.

- Чудово! - зраділи корівки.

- І, можете не хвилюватися, ви не запізнитесь на урок - продовжував Льокі - Це займе у нас рівно одну хвилину. Пішли, я вам в бібліотеці все покажу. Нам потрібно у відділ Геометрії.

Льоллі і Боллі були надзвичайно задоволені, що Льокі погодився їм допомогти і тому вони з мовчазною радістю прослідували за ним, а Льокі йшовши попереду задумався і сам собі говорив: