Слава ЗСУ!

- А, може відділ Географії… Точно, якщо глобус - то, це географія. А, якщо куля - то, це вже геометрія. Точно! Нам потрібно у відділ географії, надіюсь ці малявки не помітили мою помилку.

Він повернувся до Льоллі і Боллі і вже в голос сказав:

- Не відставайте друзі, я вам зараз покажу щось дуже цікаве! З довідника Чарівної країни:

Людина - двонога істота, що вважає себе розумною. Все своє життя присвячує здобуттю влади і особистого збагачення. Досягла великих успіхів у створенні зброї та мистецтву ведення війни. Може харчуватися майже всіма видами тварин і рослин. Люди живуть великими групами, але кожен з них мріє жити наодинці. Вчені Чарівної країни вважають людей такими, що йдуть по шляху самознищення і подальше їх вивчення і досліджень не доцільне або ж просто пуста трата часу. Шкільна бібліотека у Чарівній країні - це напевне найчарівніше місце. В ній знаходиться незліченна кількість книг, довідників, енциклопедій, всіляких різних карт, схем, описів і навіть замальовок. Завдяки цьому у бібліотеці можливо було знайти будь-яку відповідь на будь-яке запитання.

Льокі, ставши п’ятикласником, дуже зажадав як найменше часу витрачати на навчання, а побільше на веселощі і розваги. Навчатися аби як, чесно кажучи, йому було просто соромно і він хотів покращити свою успішність, але не міг нічого вдіяти. Цікаві ігри і різні інші розваги нещадно забирали весь його вільний час. Льокі не знав як бути, і з наміром знайти відповідь прийшов у шкільну бібліотеку. Але зневіра у свої сили і нудьга спонукали його просто ходити різними відділами і роздивлятися, то щось одне, то інше. І так, не знаючи з чого почати, Льокі пройшов у відділ Географії. Навкруги були тисячі карт і схем. Деякі з них висіли на стінах, інші бути складені або ж згорнуті у великі туби. По одній стіні стояли три шафи зі скляними на половину дверцятами. Через скло виднілися полички з книгами. По середині відділу стояв глобус на великому круглому столі. Льокі підійшов до нього і від нудьги закрутив його по годинниковій стрілці, тобто так, як і обертається наша планета.

- Ех… - сказав він сам собі дивлячись на глобус.

- Якби, можливо було зупиняти час, або повертати його назад. Ну, скажімо ось так - Льокі різко зупинив глобус.

- Ми зупиняємо час, а ось так - він знову розкрутив його тільки в іншу сторону.

- Ми повертаємо час назад.

Льоки стояв і дивився як обертається глобус і не на роком перевів погляд на скляні дверцята середньої шафи. Йому здалося, що полиці з книгами, які були в середині зникли і замість них крізь скло виднівся довгий ряд столів і таких самих книжкових шаф. Льокі, від здивування, зупинив лапою глобус і в цю ж мить полиці з книгами з’явилися у шафі.

- Отакої! - промовив він і закривши очі потрусив головою, а потім підійшов до шафи, відкрив дверцята подивився на книги, закрив дверцята назад, заглянув через скло і сам собі сказав:

- Маячня якась. Книги. Шафа. Скло. Нічого особливого.

Льокі повернувся до глобусу і знову закрутив його у зворотному напрямку і в цей момент ніби підглядаючи подивився на шафу.

- Що…? А це як так? - сказавши це він підійшов і прямо подивився крізь дверцята. З іншої сторони, тобто в шафі, було чітко видно великий зал з місцями для читання і полиці з багатьма книгами. Льокі так і завмер упершись носом у скло. Невідомо точно скільки хвилин він так стояв, але як тільки глобус зупинився все пропало, а полиці з книгами знову заповнили шафу.