Слава ЗСУ!

- Я не знаю точно, але одного разу я так зачитався цікавих книжок, що тільки буркотіння в животі нагадало мені, що вже час додому - відповів Льокі і продовжив - Не хвилюйтесь, ми повернемось рівно через одну хвилину і ми ще встигнемо на перший урок. Зараз я відкрию прохід.

Льокі сказавши своє “Ех” розкрутив глобус проти годинникової стрілки, підійшов до середньої шафи, відкрив її дверцята і сказав:

- Прошу друзі, там вас чекають будь-які відповіді на будь-які ваші запитання. Заходьте.

Льоллі і Боллі подивились спершу на глобус, потім на Льокі. Він махнув лапою і запросив їх в середину, після чого вони, як заворожені зайшли в прохід. Льокі зайшовши за ними прикрив за собою дверцята шафи і крізь скло подивився на глобус. На його обличчі з’явилася зачарована посмішка.

Глобус, який обертався зі швидкістю приблизно двадцять п’ять обертів за секунду, так і стояв на столі. Секунди, яких в одній хвилині аж шістдесят, так і летіли невідомо куди. Час у відділі Географії шкільної бібліотеки йшов, як завжди. І нічого не змінилося, аж до поки рівно через п’ятдесят дві секунди хтось, невідомий у чорному мокрому плащі з накинутим на голову капелюхом зайшов до відділу Географії. Важко дихаючи він оглянув все навкруги і зупинив свій погляд на глобусі, який повільно обертався.

- Ева-а-а - затяжним голосом сказав невідомий і зібрався виходити геть, але в цей момент глобус зупинився і зліва скрипнувши почали відкриватися дверцята шафи.

Невідомий завмер від здивування і хотів зняти капелюха, щоб роздивитися краще, що коїться, але замість цього вже через секунду він різко розвернувся до виходу і спробував втекти, але перечепився, впав і зник. На підлозі залишився тільки мокрий плащ і сліди від крапель води. Невідомий дуже злякався, адже він побачив, як самостійно відкривалися двадцята шафи і з неї вилітала зовсім біла голова людини… Але той самий невідомий не побачив, що голова не летіла, а виносив її на витягнутій лапі звичайнісінький вовкрос і за ним виходили дві Чарівні корівки.

- Льокі, досить бавитися - сказав Льоллі.

- Так, Льокі, постав цю голову на стіл - сказала Боллі.

- Голову? - з наголосом спитав Льокі і відразу ж продовжив - До вашого відома мої дорогенькі, це не голова, а бюст найвідомішого хіміка світу людей Дмитра Івановича Менделєєв.

- Та, знаємо ми, годі вже. Постав - в один голос сказали корівки.

- Ви ж самі просили мене підготувати вас до контрольної з хімії. Я вам три години пояснював про хімію від кінця до початку. Так ось вся хімія і почалась завдяки йому - сказавши це Льокі демонстраційно виставив вперед до корівок бюст Менделєєва.

- Дякуємо, Льокі. Ти нам дуже допоміг - сказав Льоллі.

- Так, дуже дякуємо і за хімію і за довідник перехідних печер - додала Боллі.

- Але залиш в спокої цю голову - вже разом сказали корівки.

- Добре - сказав Льокі і поставивши бюст на стіл запитав - Так ви візьмете мене у подорож з собою?

Льоллі і Боллі подивилися один на одного і разом сказали:

- Так. Візьмемо.

- Чудово, сказав Льокі - тоді пропоную зустрітися після уроків в підвалі школи і скласти план подорожі.

- Добре, сказав Льоллі, а Боллі на це лише кивнула головою.