Слава ЗСУ!

- А, я - сказала Боммі - Буду все рахувати, я ж найкраще знаю математику.

- Добре - погодились усі.

- А, я хочу подавати всі необхідні елементи - сказав Льоллі. Ніхто не був проти.

Всі інші учні розподілили собі роботу по запису результатів і оформленням звіту. В клас повернувся вчитель і Сніжок. Вони принесли все для контрольної і всі приступили до роботи. Іван Петрович сів на стілець в кінці класу і почав спостерігати. Всі учні розподілилися навкруги стола і почали експеримент. Льопо почав першим:

- Для гарної хмари нам потрібно… Для початку… Взяти елемент “Воділій”. Одну частину.

- Для початку, нам потрібен контейнер - вставила Боллі.

- А, точно. Контейнер - виправився Льопо.

Сніжок дістав з коробки контейнер і відлив в пробірку “Воділій” і передав Льоллі, а той в свою чергу подав це Боллі. І в цей момент, Боммі записала у зошит цифру один і знак елементу “Воділія” і поставила плюс. Всі інші учні записали це словами.

- Так, - продовжив Льопо - Одна частина “Воділія” в контейнері, далі прошу подати дві частини “Туманія”.

Сніжок вийняв з коробки і налив в іншу пробірку “Туманій” і передав Льоллі, а той в свою чергу обережно віддав сестрі. Боллі вилила це в контейнер. Боммі записала цифру два після плюса і знак “Туманія”.

- Трішки розмішаємо і додамо “Колірій”, щоб наша хмаринка могла змінювати колір. Одну третю частинку, будь-ласка - продовжував Льопо.

Учні миттю виконали цю вказівку.

- Далі, знову розмішаємо і насипемо одну другу “Громідія”

- Що? - здивувалися учні.

- А, це не забагато? - запитав Сніжок.

Льопо гордо посміхнувся і сказав:

- Не забагато. Я точно знаю!

- Ну, добре - погодились усі.

Далі, він взяв велику ложку і почав усе розміщувати і рівно через дванадцять секунд в контейнері з’явилася хмара зовсім, як справжня.

- Все. Готово - сказав Льопо і подивився на вчителя.

Іван Петрович посміхнувся і сказав:

- А, хіба, хмаринка не повинна літати?

- Точно - сказав Льопо і злегенька вдаривши себе лапою по лобі додав:

- Прошу добавити “Летівій”. Три частини.

Друзі виконали це і вмить хмаринка піднялась з контейнера і зависла в повітрі над столом. Вона була, як справжня, тільки маленька.

- А, зараз, якщо ми подразнимо її паличкою, то вона потемніє і з неї піде дощ - сказав Льопо і прийнявся колотити паличкою ніби розмішуючи хмаринку в середині.

Вона спочатку потемніла і з неї пішов маленький дощ. Ура! Зраділи учні. А, Льопо продовжив:

- А зараз, я її сильніше розмішаю і ще й подую на неї ніби вітром, то має вийти грім.

Він почав сильно розміщувати паличкою хмаринку нахилився до неї і згорнувши губи трубочкою подув щосили. І в цю ж мить хмаринка стала майже зовсім чорна, і загриміла громом, і разом з цим з неї вилітала яскрава блискавка і влучила йому прямо в носа. Від такого, Льопо так різко смикнувся і підпригнув, що ненароком випав у вікно. Всі відкривши роти від здивування підбігли до вікна подивитись, як він там.