Слава ЗСУ!

На землі змінивши колір з білого на темний лежав Льопо і з нього почав йти дощ. Але він посміхнувся і весело сказав:

- Все ж таки необхідно додавати одну третю “Громідія”, адже грому без блискавки не буває. Вибачте.

Всі перемінили подив на сміх і записали правильні результати в зошити. Льопо весь мокрий повернувся в клас і навчання продовжилось. *З довідника Чарівної країни:

Хмаранці - Чарівні істоти, дуже схожі на звичайних баранців, тільки менші за розміром. Замість вовни вони вкриті густим шаром хмароподібної речовини, яка називається “хмавовна”. Колір і стан “хмавовни” напряму залежить від настрою хмаранців. Коли вони сумні або ображені вона змінює свій колір на темний і з неї йде маленький дощ. Усі хмаранці тісно пов’язані з природними явищами. Коли багатьом з них сумно, то небо вкривається хмарами і по всій Чарівній країні йдуть дощі. Коли настрій і самопочуття хмаранців гарні, то і небо чисте, і погода гарна. Інші уроки пройшли, як зазвичай і по їх закінченню Льоллі, Боллі і Сніжок вийшли з класу в коридор.

- Ми би хотіли тебе дещо запитати - сказав Льоллі до Сніжка і непомітно підморгнув сестрі.

- Так, у нас є одне запитання, точніше пропозиція - додала вона.

- Добре - відповів Сніжок - Я вас слухаю.

- Нам потрібен провідник у світі Людей - сказав Льоллі.

- Ти можеш нам допомогти? - запитала Боллі.

Сніжок, аж завмер від здивування і через мить сказав:

- Ви зібрались у світ Людей? Ви що, здуріли? Навіщо?

Льоллі і Боллі не очікували такої відповіді, вони подивилися один на одно, і сказали:

- А, що такого. Подорож, як подорож. Зганяємо туди, поглянемо, як живуть Люди і швиденько назад.

Сніжок подивився на них ретельно і сказав:

- Це такий розіграш? Так?

- Ні. Це цілком серйозно - відповіли корівки.

- Ви точно здуріли - вже з посмішкою сказав Сніжок - Але я вам допоможу. На коли ви запланували подорож?

Льоллі і Боллі дуже зраділи такій відповіді і хотіли дещо сказати, але не встигли. Хтось ззаду зовсім серйозно промовив:

- Подорожувати між світами учням нашої школи заборонено - сказав Льопо і з посмішкою додав - Ну, принаймні поки вони не зроблять домашнє завдання.

- Льопо. Це ти? - сказав Льоллі.

- Ти чому нас лякаєш? - трішки розсердилась Боллі - Чому підслуховуєш чужі розмови?

- Те, що я підслуховую, то це не важливо - виправдався Льопо - А важливо, що я піду з вами.

- Що? - здивувалися корівки.

- Ви ж візьмете мене з собою? - вже зовсім ввічливо запитав Льопо.

Льоллі і Боллі важко вздихнули, подивились уважно на нього і сказали?

- Добре. Ми візьмемо тебе.

- Ура! - закричав хмаранець і від радості аж підлетів в повітря. Далі для того, щоб не привертати зайвої уваги і щоб ніхто більше не зміг підслухати розмову наші герої вирішили піти в підвал, де сподівалися зустріти Льокі.

Двері підвалу були маленькими, але дуже тяжкими і той факт, що на них висів великий замок, який до речі був відкритим дуже здивував наших героїв. І не тому, що замок був відкритий, а тому, що він взагалі був на дверях. Адже в Чарівній країні така річ, як замикання дверей були великою рідкістю і зазвичай для того, щоб застерегти від входу в приміщення достатньо було звичайної таблички з написом “Не заходити”.