Слава ЗСУ!

Все вище сказане заставило наших героїв задуматися і лише Льопо вирішив запитати:

- А, навіщо тоді на дверях такий великий замок?

- Щоб такі малявки як ти не сунули свого носа куди не треба - з посмішкою відповів Льокі і щоб не образити друга додав - Це просто для безпеки. Щоб діти, які переміститься в майбутнє не загубилися, адже для нас вони зникнуть і невідомо наскільки.

Після цих слів Боллі подивилась на Льоллі і сказала:

- Можливо наш друг Шмоллі використав цю машину і зник, адже його вже три дні ніде не має.

Всі з нетерпінням поглянули на Льокі, а той подумавши трохи відповів:

- Неможливо. Коли я прийшов, то замок був на місці і якби хтось тут був, то він не зміг би його закрити.

- Точно, Шмоллі не міг перемістити - заспокоїв сестру Льоллі - Він, напевне, десь читає таку цікаву книгу, що й забув про все на світі.

- Твоя правда - сказала Боллі - І все ж таки, я хвилююся за нього.

- Ну годі вже про зайве. Перейдемо до серйозного - перебив їх Льокі. Після цих слів почалось обговорення підготовки до подорожі. Спершу розпитали Сніжка про світ людей. Він розказав все, що знав. Далі зробивши відповідні висновки друзі розподілили обов’язки і вирішили хто, що візьме з собою. Льоллі запропонував взяти рації, а Боллі захотіла приготувати бутерброди. Льопо і Сніжок домовились взяти палатки і спальні мішки, а Льокі з посмішкою пообіцяв взяти всі свої знання і навички. Потім ретельно вивчили карту і вибрали найзручнішу перехідну печеру. Все було вирішено. Друзі домовились зустрітись вранці наступного дня, тобто у вівторок, коли зійде сонце на перехресті з колючим хащами. Це місце виявилося найзручнішим, адже всі жили приблизно на однаковій відстані від нього.

Закривши маленькі двері на великий замок, друзі сповнені ентузіазму і бажанням пригод вирушили по домівкам. Льоллі, наостанок, все ж таки запропонував підготуватись сьогодні і всім разом переміститись в машині часу на ранок. Але всі відмовились, адже тоді ніхто не зміг би виспатись вночі. А відправлятись у подорож не виспаним, це те саме, що дивитись незрозумілий сон, тобто не цікаво і безглуздо. Тому і в цьому простому ділі машина часу не пригодилась…Частина четвертаПерехідна печера. Кромер. Гав-гав-гав і Клітки. Ранок. Ранок в Чарівній країні завжди чарівний. Сонце прокидається першим. Своїми променями проганяє ніч, освітлюючи все навкруги. І цим самим несе тепло і добру звістку, що новий день розпочався. Небо вранці завжди безхмарне і погода завжди добра, адже хмаранці тільки прокидаються і настрій в них хороший.

Льоллі і Боллі прийшли до місця зустрічі перші і стояли, як заворожені дивлячись своїми сонними очима на схід. Сонце лоскотало їхні повіки і зігрівало щоки своїм теплом. Було добре і спокійно.

- Агов, Корівки! - ще здалеку крикнув Льопо і цим самим порушив ранкову гармонію наших героїв.

Він ішов зі Сніжком і щось йому розказував. Для Льопо це була перша значна подія в його житті і він напевне хвилювався, адже був сповнений нетерпіння до нових пригод.

Вовкрос Льокі прийшов через п’ять хвилин. Він був сонний і трішки сердитий, але подивившись на гарний настрій друзів подобрішав і як завжди прийнявся повчати інших.