Слава ЗСУ!

- Ева-а-а-а - затяжним голосом сказав Шмоллі. Це було його улюблене слово, яким він виражав своє велике здивування - Що трапилось, шановний? Чим я можу вам допомогти?

У відповідь, ще декілька хвилин лились сльози і звучало незрозуміле бормотання. Шмоллі терпляче чекав, аж допоки той дорослий не заспокоївся і не встав. Це був дивний дорослий, весь білий, формою як сніговик, ніс як морквина і ще й крила.

- Я не знаю, як таке трапилось. І чому саме зі мною… - в голос пожалівся він.

- Розкажіть мені, будь-ласка, що трапилось і хто ви і я спробую вам допомогти - сказав Шмоллі.

- Добре, я тобі все розкажу - пробурмотів дорослий - Я орел і звати мене Коля. Я жив в горах Карпатах, літав собі і горя не знав, аж поки одного дня не залетів у печеру. Орли не літають в печерах, там літають летючі миші, це їх домівка. Але я вирішив просто з цікавості заглянути в одну і залетів в неї на свою голову.

Після цих слів він знову заплакав, а Шмоллі спробував його втішити. Через декілька хвилин орел Коля заспокоївся і продовжив розповідати:

- Влетівши в печеру, я перестав щось бачити і втратив орієнтацію. Я летів наосліп, аж поки вдалині не за виднілося світло. Вилетівши з печери я відразу впав на землю і коли оговтався, то не впізнав своє тіло. От скажи мені - навіщо мені крила, коли я не можу літати, навіщо цей ніс як морквина і таке тіло ніби я сніговик? От, що мені робити? Я вже цілий день тут. Я хочу їсти і мені дуже страшно.

Після цих слів орел опустив голову вниз і замовчав. Шмоллі зрозумів, що справа тут дуже серйозна, а вирішувати серйозні справи на голодний живіт не можливо і тому він запропонував:

- А чи не бажаєте ви поїсти спершу?

Орел Коля піднявши голову, поглянув на Шмоллі очима сповненими надії і сказав:

- Поїсти? Це було б чудово. Дякую.

- От і добре. Пішли зі мною, тут поряд живуть мої друзі. Я вас познайомлю і ми разом поїмо. А по дорозі, обговоримо вашу проблемку і ми вирішимо, як вам допомогти. Шмоллі і орел Коля розмовляючи пішли до домівки Льоллі і Боллі, але не застали нікого дома. Будинок був відчиненим, адже в Чарівній країні ніхто не закриває двері на замок. Гості зайшли в середину і відразу направились на кухню до холодильника. Шмоллі дістав їжу і пригостив свого приятеля, а поки той старанно жував, почав міркувати в голос:

- Отже, ви шановний пане Орел, потрапили в Чарівну країну випадково через перехідну печеру і жили ви раніше у світі людей в горах Карпатах в країні з назвою Україна. Так?

- Так - закивав головою орел, а Шмоллі продовжив:

- При переході з одного світу в інший ви втратили свою нормальність і це дуже вас бентежить. Раніше ви були птахом, зараз ви - незрозуміло хто. Так?

- Так - знову відповів той.

- І ви бажаєте, як найшвидше повернутись до дому. Так?

- Так - втретє сказав орел.

- Я знаю, як вам допомогти - сказав Шмоллі - Але спершу, я хотів би дещо пояснити. Слухайте. Мій тато був вченим і досліджував перехідні печери і від нього я знаю про них дуже багато. Для того, щоб вам повернутися додому треба зайти в одну за них. Але перехідні печери мають одну маловідому особливість. Вони односторонні, тобто ви не можете повернутись через ту, через яку сюди потрапили.