Слава ЗСУ!

- Ну, нічого, могло би бути і гірше - сказав він закінчуючи огляд себе.

Відразу після цього йому на голову майже одночасно впали три краплі води, потім ще зо дві, потім знову три. І так далі. Крапель падало все більше і більше.

- От халепа - сказав в голос Шмоллі - Тільки зібрався познайомитись з людьми, як на тобі, дощ. Напевне тут Хмаранці вже зранку засмутилися. Необхідно знайти укриття. Не поодалік стояла хатина, її гарний прибраний двір так манив своєю гостинністю і тому наш юний дослідник вирішив завітати до неї. Він швидко, ніби між краплинами дощу побіг вперед. Залишалося ще кроків з десять як Шмоллі зупинився. Він ніби спиною відчув чийсь негостинний погляд. І варто йому було обернутися як він побачив, що на нього вже біжить здоровенний пес, підпригуючи і гавкаючи своєю страшенною пащою. Було не до роздумів і не до гостинних привітань, тому Шмоллі чкурнув зовсім в інший бік. Так швидко він напевне не бігав з першого уроку фізкультури, коли вчитель перевіряв хто на що здатен. І виявилося, що Шмоллі здатен на багато більше, адже тут була явна загроза його здоров’ю. Він просто перелітаючи через різні перепони, паркани і високі рослини вибіг на поле де знайшов захист за опудалом одягненим в довгий людський плащ і щоб хоч якось заховатися і не змокнути від дощу заліз всередину. Крізь щілину Шмоллі побачив, що той здоровенний пес був прив’язаний металевим ланцюгом до своєї маленької домівки. Ще трохи погавкавши він швидко змінив настрій і як мале щеня підбіг до людини, яка вийшла на двір почувши його галас. Та людина щось говорила до нього, а він то пригав від радості то махав хвостом і тільки інколи щось вигавкував поглядаючи в сторону поля. Видно було, що відносини між ним добрі і дружні.

- Дивно, дуже дивно - подумав Шмоллі - Один живе в гарному будинку, а інший на прив’язі в дерев’яній буді і такі друзі. Щось тут не так, та ще й дощ ллє як із відра. Треба подумати і почитати в довіднику про повадки людей і порадитися з друзями.

Закінчивши свої роздуми, Шмоллі дістав пульт переміщення, подивився навкруги і натиснув кнопку КХ. Що означало Куди Хочеш. В той момент він хотів до дому до своїх друзів. Стало темно на секунди дві-три і наш герой перемістився в найблище можливе місце туди куди хотів. Він опинився біля входу на територію школи і здалеку побачив, що Льоллі і Боллі заходять в бібліотеку, і не звертаючи увагу на той факт, що на ньому так і залишився той плащ з опудала, попрямував до них. Зайшовши в середину Шмоллі ніде не міг знайти друзів і наостанок заглянувши у відділ географії його увагу привернув глобус, який одиноко обертався на столі.

- Ева-а-а - сказав він і на думав йти геть.

Аж раптом двадцята шафи відчинилися і з неї вилетіла біла голова людини. Цей момент дуже налякав Шмоллі і йому захотілося втекти, але він перечепився через плащ і впав.

Від такого невдалого падіння пульт переміщення випав першим і наш герой шмякнувся на нього прямо носом… Шмоллі випадково натиснув на кнопку №1 і миттю перемістився в лабораторію, що знаходилась у світі людей. Відкривши очі він побачив, що лежить на підлозі і прямо біля нього на відстані десь приблизно півметра стояли туфлі, в які була взута доросла людина з довгим волоссям і одягнена в білий халат. Шмоллі підвів очі вверх і було щось хотів сказати, але в нього вирвалось лише його улюблене:

- Ева-а-а!