Слава ЗСУ!

Шмоллі мовчки слідкував за їх діями і дуже сподівався, що б вони ненароком не натисли на кнопки.

- Не вистачало, ще щоб вони перемістилися до нас у світ - думав він і уважно дивився за пультом, адже вибратися з клітки для нього не було складним, вона призначалася для ховрашків, а може і для кролів, тому Шмоллі не поспішав.

Він вирішив почекати, поки люди вийдуть, або зовсім підуть додому. В кінці-кінців, вони закінчивши радіти, залишили пульт в спокої і положили його на стіл біля вікна. Шмоллі побачивши це відразу заспокоївся і навіть трохи поспав. Потім він від нудьги прочитав все, що міг побачити. На дошці біля дверей висіли всілякі інструкції по техніці безпеки і по правилам користування різними приладами. Шмоллі дуже здивувався і довго думав, навіщо люди створюють такі складні в користуванні прилади, що для них необхідно писати такі пояснення. В Чарівній країні, наприклад, все, що створювали вчені було безпечним і простим, а використовувати його могли навіть діти.

На іншій стіні знаходились, якісь не цікаві схеми і графіки, а над ними висіли портрети бородатих людей. Перший був підписаний, як Менделєєв Д. І., другий - Попов А. П., третій - Циолковський К.Е..

Був і четвертий портрет тільки меншого розміру і уже не бородатої людини і підписаний він був іменем - Стрибунок Іван Петрович.

- Іван Петрович, десь я такого чув - подумав Шмоллі, але вже через хвилину знову заснув.

Так і пройшов цілий день. На кінець, дочекавшись коли люди підуть, Шмоллі з легкістю відкрив клітку, вибрався з неї, перепригнув на стіл біля підвіконня і схопивши пульт, хотів натиснути кнопку, але зупинився. Його увагу привернуло те, що він побачив у вікні. Зовсім поряд стояла маленька дівчинка, яка пригощала шматочками хліба дивного звіра з великим пухнастим хвостом. Цей звір, то підіймався, то спускався по стовбуру дерева, обережно поглядаючи навкруги. Дівчинка підкидала шматочок і чекала. Але кожен раз, звір брав в свої лапки пригощання, нюхав і викидав його. Через декілька хвилин дівчинці набридло таке зайняття і вона побігла геть. Шмоллі це дуже зацікавило і він відкривши вікно пригнув і підбіг до того дерева. Його несподівана поява злякала звіра і той заховався в гіллі.

- Не бійся, я лише хочу познайомитись - сказав Шмоллі дивлячись вгору - Скажи мені лише, що ти за звір такий дивний і як твоє ім’я.

- Хі-хі - почулося десь на дереві - Це я, дивний звір?

- Покажись, будь-ласка - попросив Шмоллі.

- Хі-хі! Ще один дивний з’явився. А ти чому не в зоопарку? - пролунало зверху.

- Та годі ховатись. Покажись і скажи хто ти - вже з нетерпінням наголосив Шмоллі.

- Хі-хі. Привіт! Я білочка! - сказавши це вона спустилася на краєчок найнижчої гілки.

- Привіт. А я бичок Шмоллі з Чарівної країни.

- Хі-хі. А я Ліра з цього дерева - відповіло білочка.

- Яка ти дивна! В тебе такий великий хвіст і ти так вправно лазиш по деревах - сказав Шмоллі.

- Він не великий, а пухнастий - відповіла вона обнявши хвоста лапками і додала - Я не дивна, я звичайна білочка. А ти, ось дивний, як і ті, нові в зоопарку.

- Що? Хто нові? - зацікавився бичок.

- Нові дивні звірі, яких піймали сьогодні. Їх посадили в клітки, щоб люди могли на них подивитись.