Слава ЗСУ!

- Ось одна хмаринка, схожа на Боллі, ось інша - схожа на Льоллі. Привіт, друзі! - сказав Шмоллі хмаринкам.

- Агов, прокидайся - сказала перша хмаринка і повернувшись до другої додала - Ти подивись, що ти наробила…

- То, я не нароком, я ж не знала, що він там - виправдовувалась друга хмаринка.

- Хмаринки, які розмовляють. Як цікаво - подумав Шмоллі, і вже через мить отямився, вскочив на лапи і замотав головою.

- Прокинувся! - почув він голос Льоллі і відкривши очі побачив його перед собою.

- О! Льоллі! Боллі! Друзі, як я вас радий бачити! Як добре, що я вас знайшов - сказав Шмоллі і почав обніматись.

- Досить, ми теж тебе раді бачити. Ти краще скажи, як ти там опинився - сказав Льоллі і вказав лапою на яму.

- Ти прямо, як з під землі з’явився - сказала Боллі.

Шмоллі з доброю посмішкою подивився на них і сказав:

- Я прийшов вас врятувати, друзі. Одна білочка, на ім’я Ліра, сказала мені, що ви тут. Я прибіг сюди і що сили почав рити прохід під забором, аж поки на мене не впало щось дуже важке.

- Не щось, а хтось - вставив Льоллі і з посмішкою подивився на Боллі, яка відразу з хвилюванням заговорила:

- Так, вибач. То була я. Я почала копати прохід і впала на тебе. Вибач.

Боллі опустила очі вниз і хотіла заплакати, але Шмоллі помітив це і вирішив пожартувати:

- Я вже давно говорив, що тобі необхідно слідкувати за харчуванням, а то ти все їси і їси. І ось, я ледь від цього не загинув.

Боллі здивовано підвела очі, а Шмоллі подивився на Льоллі і з посмішкою підморгнув йому, а той зрозумівши жарт спробував серйозно сказати:

- Надмірна вага в такому юному віці може призвести до не очікуваних наслідків.

- Що? - сказала Боллі і хотіла щось додати, але в цю мить її друзі щосили зареготали.

- Ах ви негідники. Вирішили наді мною поглузувати - з цими словами вона схопила їх за вуха, але вони вправно викрутилися і почали тікати.

Боллі бігла за ним з погрозами, вони тікали і реготали одночасно, і невідомо скільки би тривала ця погоня, якби Льокі, який знаходився в сусідній клітці не сказав:

- Агов! Жартівники! Так ми будем звідси вибратися? Нам пора назад, додому! Друзі припинили бавитися і Льоллі цілком серйозно сказав:

- Копайте прохід до нашої клітки, у нас тунель готовий.

Всі готові були приступити до роботи, але Шмоллі зупинив їх:

- Стійте, в мене є інший спосіб.

Друзі подивилися на нього, а він продовжив:

- В мене є пульт!

- Що? Що за пульт? - здивувалися всі.

- Пульт переміщення. Зараз ми візьмемося один за одного і вмить будемо дома.

- Ти де його взяв? - запитала Боллі.

- Не важливо. Пізніше розкажу - сказав Шмоллі і продовжив. Ну ж бо, беремося лапами один за одного і я натисну кнопку.

Всі вишикувалися в одну лінію і почали виконувати, чесно кажучи, не досить просте завдання. Сніжок простягнув свою коротеньку лапку і ледь-ледь торкався задньої лапи Льопо, який в свою чергу зубами тримав за краєчок хвоста Льокі, а той витягнув лапу вперед до лапи Льоллі. Боллі міцно обнімала брата, а на неї поклавши одну лапу легенько сперся Шмоллі. Він готовий був натиснув на пульт, як зовсім поряд почувся голос людини: