Слава ЗСУ!

- Годі вже. Пішли до школи. Там усе вирішимо – сказала вона і пішла першою з дому.

Льоллі насупившись і занурившись у свої думки пішов за нею. Так вони і дійшли мовчки до того самого перехрестя, де ще недавно зустрічали злюку незнайомця. І, яке ж було у них було здивування, коли вони ще здалеку побачили когось на тому ж місці.

- Ти поглянь, хто це там? – тихенько запитала Боллі.

- Хто, де? -перепитав Льоллі і ретельно оглянувши незнайомця додав – Не бійся малявка, це звичайнісінький чарівний заєць.

- Що-о-о? - сказала Боллі.

- Що, що. Кажу тобі, заєць - відповів Льоллі.

- Ах так, сам ти малявка і боягуз – розсердилась Боллі.

- Та, тихо ти - перебив її Льоллі і підійшовши до незнайомця заговорив першим – Привіт.

- Привіт - відповів незнайомець і відразу додав:

– Мене звати Сніжок, я Чарівний зайчик.

- Я Льоллі, а це моя сестра Болля – передразнивши сказав Льоллі.

- Я Боллі! - сказала сестра і сердито подивилася на брата.

- Добре, добре - відповів той і тихенько прошепотів - Болля.

- Ах ти, негідн… - хотіла закричати Боллі, але стрималась. В цей момент Чарівний зайчик сказав:

- Вибачте, а не могли б ви мені допомогти. Розумієте, я перший раз йду до школи і ще не знаю дороги. Я дійшов сюди з дому по стежці, а на цьому перехресті зупинився і не знаю куди йти далі.

- О, тобі дуже пощастило, друже - сказав Льоллі – Ми йдемо до школи, ми тобі допоможемо. Так Боллі? – сказав вже зовсім ввічливо і добрим поглядом поглянув на сестру.

Боллі, ще секунду-дві подивилася брату в очі і зрозуміла, що він на кінець-то зовсім прокинувся і його сердитість і буркотіння пройшло. Він знову став ввічливим і добрим і таким залишиться, ну принаймні до наступного ранку наступного понеділка.

- Так, ми тебе проведем – сказала вона і щиро посміхнулася.

- Пішли – сказав Льоллі і додав – А по дорозі ти нам розкажеш хто ти насправді і звідки ти взявся.

- Добре, - відповів Сніжок - Я з задоволенням розповім вам про себе.

Всі троє вирушили в дорогу, а Сніжок продовжив.

- Я попав в Чарівну країну зовсім недавно, зі своїм татом, хоча він мені не зовсім і тато, а я зовсім і не заєць, і взагалі, раніше я жив у світі людей в країні з назвою Україна.

- Так, так, так – перебив його Льоллі - З цього моменту детальніше будь-ласка. У світі людей, кажеш? - запитав він і підморгнув сестрі.

- О, яка несподіванка, цікаво - сказала вона і ще додала – У світі людей ага… А, що означає, що тато тобі зовсім не тато і ти не заєць? Розкажи детальніше.

- Так, розкажи – підтримав Льоллі.

- Розумієте, я почуваюсь, якось не нормально – сказав Сніжок і поглянувши на корівок побачив їх здивований погляд додав – Ну, що таке нормальність ви розумієте?

- Ні – замотали головами корівки.

- Ну, тоді ясно. Розкажу все з самого початку, щоб ви зрозуміли – сказав Сніжок і продовжив - Я був звичайним кроликом у світі людей і жив зі своїми братами і сестрами в одному великому домі. Люди називали цей дім Лабораторія. Нас було десятеро. І в кожного з нас були особисті кімнаті. Люди називали їх клітками. І хоча наші клітки були достатньо зручними, але все ж таки жити у клітці – це було нормально.