Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Чарлі і шоколадна фабрика

Миттю з'явилося шестеро умпа-лумпів, несучи на плечах величезну плитку шоколаду. Вона була завбільшки як той матрац, що на ньому Чарлі спав удома.

- Шоколадка має бути велика, - пояснив містер Вонка, - бо якщо висилати щось по телебаченню, то з другого боку воно завжди виходить значно менше, ніж заходило. Навіть у звичайному телебаченні, коли фотографують великого чоловіка, то на екрані він завжди виходить не вищий за олівчик. Отож бо й воно! Приготувалися! Ні-ні! Стоп! Зупиніть усе! Гей ти там! Майк Тіві! Відійди! Ти дуже близько до камери! З цієї штуки вилітає небезпечне [197] проміння! Воно за мить роздере тебе на мільйон крихітних шматочків! Через те умпа-лумпи й одягнені в космічні скафандри! Скафандри їх захищають! О! Так краще! Ну, що ж! Вмикайте!

Один умпа-лумпа схопився за важіль великого рубильника й потяг його донизу.

Сліпучий спалах.

- Шоколад зник! - крикнув дідунь Джо, махаючи руками.

Це була правда! Величезна шоколадна плитка розтанула в повітрі!

- Він у дорозі! - вигукнув містер Вонка. - Летить зараз над нами в повітрі мільйонами окремих шматочків. Швидко! Йдіть сюди!

Він кинувся до протилежного краю зали, де стояв величезний телевізор, і всі побігли за ним.

- Стежте за екраном! - крикнув містер Вонка. - Зараз буде! Дивіться! [198]

Екран замерехтів і засвітився. Тоді посеред екрана зненацька з'явилася маленька плиточ-ка шоколаду.

- Беріть! - закричав містер Вонка, збуджуючись дедалі більше.

- Як же його взяти? - зареготав Майк Тіві. - Це ж тільки картинка на телеекрані!

- Чарлі Бакет! - крикнув містер Вонка. - Ти бери! Хапай!

Чарлі простяг руку і торкнувся екрана, аж раптом, якимось дивом, шоколадна плитка опинилася в його долоні. З подиву він ледь її не впустив.

- їж! - звелів містер Вонка. - Куштуй! Буде смачно! Це та сама плитка! Просто зменшилася під час перельоту, от і все!

- Це просто дивовижно! - роззявив рота дідунь Джо. - Це... це... це справжнє чудо!

- Ви лишень уявіть, - вигукнув містер Вонка, - коли я цю систему поширю по всій країні... [199] ви сидітимете вдома, дивлячись телевізор, і раптом на екрані з'явиться реклама, а голос диктора скаже: «ЇЖТЕ ШОКОЛАДКИ «ВОНКА»! ВОНИ НАЙКРАЩІ В СВІТІ! ЯКЩО НЕ ВІРИТЕ, ПОКУШТУЙТЕ САМІ - ПРОСТО ЗАРАЗ!» - І ви простягаєте руку й берете шоколадку! Як вам, га?

- Грандіозно! - закричав дідуньо Джо. - Це змінить увесь світ!

Розділ 27. Майка Тіві передають по телебаченню

Майк Тіві розхвилювався ще більше за дідуня Джо, побачивши, як передали по телевізору плитку шоколаду.

- Містере Вонко, - вигукнув він, - а чи можна передати отак через повітря щось інше? Наприклад, вівсяну кашу?

- А щоб тебе качка копнула! - обурився містер Вонка. - Не згадуй при мені цю гидоту! Ти знаєш, з чого роблять вівсянку? її роблять

з отієї кучерявої дерев'яної стружки, що залишається в стругачках для олівців!

- Але ви змогли б, якби забажали, передати її по телебаченню, так само, як шоколад? - запитав Майк Тіві.

- Певно, що міг би!

- А людей? - не вгавав Майк Тіві. - Чи ви могли б передати з місця на місце справжню живу людину?

- Живу людину! - вигукнув містер Вонка. - У тебе що, не всі дома?

- Але чи можливо це зробити?

- О Господи, дитино, я справді не знаю... думаю, що можна було б... так, я майже впевнений, що можна... авжеж, можна... хоч я волів би не ризикувати... бо це могло б призвести до дуже неприємних наслідків...

Та Майк Тіві вже зірвався й побіг. Щойно почувши слова містера Вонки: «Я майже впевнений, що можна... авжеж, можна», він розвернувся й стрімголов помчав до протилежного кутка зали, де стояла велика телекамера.

- Дивіться на мене! - кричав він на бігу. - Мене найпершого в світі передадуть по телевізору!

- Ні-і-і-і-і! - заволав містер Вонка.

- Майк! - заверещала пані Тіві. - Стій! Назад! Ти перетворишся на мільйон шматочків!

Та Майка Тіві вже було не спинити. Хлопець летів мов навіжений, а добігши до величезної телекамери, відразу підскочив до рубильника, порозкидавши навсібіч умпа-лумпів.

- Бувайте здорові й не кашляйте! - вигукнув він, рвонув рубильник на себе і стрибнув просто під яскраве світло потужної лінзи.

Сліпучий спалах.

Тоді запала тиша.

Тоді почала бігти пані Тіві... але завмерла посеред зали... і не могла зрушити з місця... стояла й дивилася туди, де був її син... тоді [203] роззявила свого великого червоного рота й заголосила:

- Його не стало! Його не стало!

- Ой біда, біда! Він справді зник! - вигукнув пан Тіві.

Попередня
-= 29 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 36.

Останній коментар

Глеб 04.05.2021


жопа 27.04.2021

гавно


жопа 27.04.2021

текст гавно заставили читать


Додати коментар