Слава ЗСУ!

- Прошу, сідайте – банкір відсунув від столу тяжке крісло для Єнніфер, окинув Цирі зацікавленим поглядом. – Гмммм…

- Дай їй якусь книгу, Мольнаре – недбало сказала чародійка, зауваживши погляд. – Вона любить книги. Сяде собі в кінці столу і не буде заважати. Правда, Цирі?

Цирі не визнала за доцільне підтвердити.

- Книгу, гм, гм – стурбувався червонолюд, підходячи до комоду. – Що ми тут маємо? О, прибутково-видаткова книга… Ні, це ні. Портові збори і мита… Теж ні. Кредит і відшкодування? Ні. О, а це звідки тут взялось? Біс його зна… Але якщо це, то буде якраз. Прошу, дівчинко.

Книга називалась «Physiologus» і була дуже стара і дуже подерта. Цирі обережно перевернула обкладинку і кілька сторінок. Це її одразу зацікавило, бо йшлося про загадкових чудовиськ і бестій, і було повно малюнків. Протягом кількох наступних хвилин вона намагалась ділити цікавість між книгою та розмовою чародійки з червонолюдом.

- Мольнаре, маєш для мене якісь листи?

- Ні – банкір налив вина Єнніфер і собі. – Не надійшло жодних нових. Останні, місяць тому, я передав звичайним способом.

- Я їх отримала, дякую. А чи випадково… хтось тими листами не цікавився?

- Тут ні – усміхнувся Мольнар Джанкарді. – Але ти цілиш на правильний шлях, моя дорога. Банк Вівальді таємно поінформував мене, що листи намагались прослідкувати. Їх філія у Вендерберзі також викрила спробу простежити операції на твоєму приватному банківському рахунку. Один зі службовців виявився нелояльним.

Червонолюд замовк, подивився на чародійку з-під кущистих брів. Цирі нашорошила вуха. Єнніфер мовчала, граючись зі своєю обсидіановою зіркою.

- Вівальді – продовжив банкір, понизивши голос – не міг чи не хотів проводити слідства у цій справі. Нелояльний і піддатливий на підкуп клерк впав на п’яну голову до фоси і втопився. Нещасний випадок. Шкода. Зашвикдо, занадто поспішно…

- Шкода мала, а жаль короткий – надула губи чародійка. – Я знаю, кого цікавили мої листи і рахунок, слідство у Вівальді не принесло би якихось одкровень.

- Якщо ти так вважаєш… - Джанкарді почухав бороду. – Їдеш на Танедд, Єнніфер? На той загальний з’їзд чародіїв?

- Так.

- Щоб вирішувати долю світу?

- Не перебільшуй.

- Різні плітки долинають – сухо промовив червонолюд. – І різні речі відбуваються.

- Які, якщо це не таємниця?

- З минулого року – сказав Джанкарді, гладячи бороду – спостерігаються дивні рухи у податковій політиці… Я знаю, тебе це не цікавить…

- Кажи.

- Подвоєно розмір подушного і гербового, податків, що стягують безпосередньо військовими властями. Всі купці та підприємці мусять додатково вносити до королівської скарбниці «десятий гріш», цілком новий податок, один грош з кожного нобля обороту. Червонолюди, гноми, ельфи і низовики платять понад звичайне подушне і по-димне. Якщо проводять торговельну чи виробничу діяльність, на додачу є обтяженими обов’язковою нелюдською донацією, що складає десять від ста. Таким чином, я віддаю до скарбниці понад шістдесят відсотків доходу. Мій банк, включаючи всі філії, дає Чотирьом королівствам шістсот гривень річно. До твого відома: це є майже втричі більше, аніж можний герцог чи граф платить податку з потужної королівщини.

- Люди не обкладені податком на військо?

- Ні. Платять тільки гербове і подушне.

- А тому – покивала головою чародійка – це червонолюди та інші нелюди фінансують кампанію проти Scoia'tael, яка триває у лісах. Я сподівалась чогось такого. Але що мають спільного податки зі з’їздом на Танедді?

- Після ваших з’їздів – пробурмотів банкір – завжди щось відбувається. Втім, цього разу я маю врешті надію, що буде зворотно. Сподіваюсь на це, що ваш з’їзд зробить так, що перестане відбуватись. Я був би дуже радий, для прикладу, щоб припинились дивні стрибки цін.

- Кажи ясніше.

Червонолюд розлягіся у кріслі і сплів пальці на прикритому бородою череві.

- Я працюю в моїй галузі добрих кілька років – промовив. – Достатньо довго, щоб уміти пов’язати деякі рухи цін з деякими фактами. А останнім часом дуже зросли ціни на коштовне каміння. Бо на це є попит.

- Люди обмінюють готівку на коштовності, щоб уникнути збитків через коливання курсів і паритету монети?

- Крім всього іншого. Каміння має ще одну велику перевагу. Гаманець діамантів, що міститься в кишені, відповідає вартості приблизно п’ятдесяти гривень, така сама сума у монеті важить двадцять п’ять фунтів і займає великий мішок. З гаманцем у кишені втікається значно швидше, аніж з мішком на плечах. І мається обидві руки вільними, що теж має значення. Однією рукою можна тримати жінку, а другою, за потреби, можна комусь ввалити.