Слава ЗСУ!

Цирі стиха пирхнула, але Єнніфер одразу удостоїла її грізним поглядом.

- А тому – підняла голову – є такі, що вже підготувались до втечі. А куди, цікаво?

- Найбільш бажаною є далека Північ. Генгфорс, Ковір, Повісс. По перше, ті країни справді далеко, а по друге, тому, що ці країни є нейтральними і мають з Нільфгаардом добрі стосунки.

- Розумію – злостивий усміх зник з вуст чародійки. – Береш діаманти до кишені, жінку за руку, і на Північ… Не за рано? Ах, менше з тим. Що ще дорожчає, Мольнаре?

- Човни.

- Що?

- Човни – повторив червонолюд і вишкірив зуби. – Всі суднобудівники з узбережжя виробляють човни, замовлені квартирмейстероми армії короля Фольтеста. Квартирмейстери платять вчасно і дають ще нові замовлення. Якщо маєш вільний капітал, Єнніфер, інвестуй у човни. Золоте дно. Виготовляєш човник з очерету і кори, а виставляєш рахунок на баркас з першосортної сосни, даєш половинний відкат квартирмейстерові…

- Не кпи, Джанкарді. Кажи, про що йдеться.

- Ті човни – сказав знехотя банкір, дивлячись на дерев’яну стелю – перевозяться на південь. До Соддену і Бругге, над Яругою. Але з того, що я знаю, їх не вживають для рибальства на ріці. Їх ховають у лісах над правим берегом. Мабуть військо годинами тренується сідати і висаджуватись. Поки на суші.

- Ага – Єнніфер закусила губу. – Але чому декому так спішно на північ? Яруга на півдні.

- Існує обґрунтований острах – пробурчав червонолюд, лупаючи на Цирі – що імператор Емгир вар Емрейс не буде у захваті від звістки, що згадані човни спущені на воду. Дехто вважає, що такий спуск точно розізлить Емгира, а тому краще бути як найдалі від нільфгаардського кордону…Холера, щоби тільки до жнив. Якщо буде по жнивах, зітхну з полегшенням. Якщо щось і має статись, трапиться перед жнивами.

- Врожай буде у зерносховищах – сказала повільно Єнніфер.

- Здогадалась. Коней важко пасти на стерні, а твердині з повними коморами довго облягати… Погода сприяє хліборобам і врожай має бути непоганим… Так, погода є на диво гарна. Сонце гріє, змії марно виглядають дощу… А Яруга у Доль Ангрі є дуже мілка… Її легко перейти в брід. В обидва боки.

- Чому Доль Ангра?

- Я сподіваюсь – банкір погладив бороду, свердлячи чародійку швидким поглядом – що можу тобі довіряти?

- Завжди можеш, Джанкарді. І нічого не змінилось.

- Доль Ангра – повільно сказав червонолюд – це Лірія та Аердін, які є у військовому союзі з Темерією. Хіба ти не думаєш, що Фольтест, що купує човни, збирається скористатись ними на власний розсуд?

- Ні – повільно сказала чародійка – Не думаю. Дякую за інформацію, Мольнаре. Хто зна, може ти й маєш рацію? Може на з’їзді нам вдастся все таки вплинути на долю світі і заселяючи цей світ людей?

- Не забуваючи про червонолюдів - пирхнув Джанкарді. – І про їх банки.

- Постараємося. Якщо вже про це йдеться…

- Уважно слухаю.

- Маю витрати, Мольнаре. А якщо зніму щось з рахунку у Вендерберзі, знову хтось має втопитись, так що…

- Єнніфер – перебив – ти маєш у мене необмежений кредит. Погром у Вендерберзі був дуже давно. Може ти й забула, але я не забуду ніколи. Ніхто з родини Джанкарді не забув. Скільки тобі треба?

- Тисяча п’ятсот темерськіх оренів, переказом на філію Ціанфанелліх у Елландері, на користь святині Мелітеле.

- Зроблено. Приємний переказ, пожертви для святинь не оподатковуються. Що ще?

- Скільки тепер становить річна оплата за навчання у школі в Артеузі?

Цирі нашорошила вуха.

- Тисяча двісті новіградскьих корон – відповів Джанкарді. – Для нової адептки розмір річної сплати на навчання становить біля двохсот.

- Подорожчало, холера.

- Все подорожчало. Для адепток нічого не шкодують, живуть в Аретузі як королівни. А з них живе половина міста, кравці, шевці, цукерники, постачальники…

- Знаю. Внеси дві тисячі на рахунок школи. Анонімно. З зазначенням, що йдеться про зарахування і задаток на навчання… Для однієї адептки.

Червонолюд відклав перо, подивився на Цирі, з розумінням усміхнувся. Цирі, удаючи, що гортає книгу, уважно слухала.

- Це все, Єнніфер?

- Ще триста новіградських корон для мене, готівкою. Я потребуватиму на з’їзді у Танедді принаймні трьох суконь.

- Нащо тобі готівка? Я дам тобі банківський чек. На п’ятсот. Ціни імпортних тканин теж холерно виросли, а ти однаково не одягнешся у вовну і льон. А якщо чогось потребуєш: для себе, чи для майбутньої адептки школи в Артеузі, мої магазини і склади стоять відкритими.

- Дякую. На який відсоток умовимося?

- Відсоток – червонолюд підняв голову – ти заплатила родині Джанкарді авансом, Єнніфер. Під час погрому у Вендерберзі. Не говорімо про це.