Слава ЗСУ!

Кейра Метц дивилась йому просто в очі, скривила вуста.

Вона носила на шиї медальйон у формі хреста-анкха, срібного, всипаного цирконами[20].

- Може вина? – запропонував він, щоб перервати незручну мовчанку. Боявся, що його жарт не був добре сприйнятий.

- Ні, дякую… колего майстре – холодно відповіла Кейра. – Я не п’ю. Не можу. Сьогодні вночі збираюсь завагітніти.

- З ким? – підходячи запитала фарбована на рудо приятелька Сабріни Ґлевіссіг, одягнена у прозору блузочку з білої жоржети, оздобленої майстерно розкиданими аплікаціями. – З ким? – повторила, невинно стріпнувши довгими віями.

Кейра відвернулась і зміряла її поглядом від черевичків з білого легована до діадемки з перлів.

- А тебе це що обходить?

- Нічого. Професійна цікавісь. Не представиш мене твоєму товаришові, знаменитому Геральтові з Рівії?

- З неохотою. Але знаю, що не даш себе позбутись. Геральте, це Марті Содергрен, цілителька. Її спеціальність – афродизіаки.

- Чи ми мусимо розмовляти про роботу? О, ви для мене зоставили трохи кав’яру? Як мило з вашого боку.

- Обережно – хором сказали Кейра і відьмак. – Це ілюзія.

- Справді! – Марті Содергрен нахилилась, зморщила носик, післ чого взяла до руки келих, подивилась на слід кармінної помадки. – Ну, ясно. Філіппа Ейльхарт. Хто б ще інший наважився на подібне нахабство. Гидка змія Чи тобі відомо, що вона шпигує для Візіміра з Реданії?

- І є німфоманкою? - ризикнув відьмак. Марті і Кейра одночасно пирскнули.

- Ти напевно на це сподівався, підкотившись до неї і намагаючись загравати? – запитала цілителька. – Якщо так, то знай, що хтось тебе жорстоко намахав. Від недавнього часу Філіппа перестала насолоджуватись чоловіками.

- А може ти жінка? – Кейра Мец надула блискучі губи. – Може ти тільки вдаєш чоловіка, якогось майстра магії? Щоб дотримуватись інкогніто? Знаєш, Марті, хвилину тому він зізнався мені, що любить прикидатись.

- Любить і вміє – злостиво усміхнулась Марті. – Правда, Геральте? Я не так давно бачила, як ти вдаєш, що маєш кепський слух і що не знаєш Старшої Мови.

- Він має безліч вад – холодно промовила Єнніфер, підходячи і владно беручи відьмака попід руку. – Він практично має одні вади. Втрачаєте час, дівчата.

- Скидається на це – погодилась Марті Содероен, все ще злостиво усміхнена. – Зичимо тоді вам гарної забави. Ходи, Кейро вип’ємо чогось… безалкогольного. Може і я наважусь на щось цієї ночі?

- Уфф – охнув він, коли вони відійшли. – Якраз вчасно. Дякую тобі.

- Дякуєш? Хіба що нещиро. У цій залі є точнісінько одинадцять жінок, що вихваляються сукнями з-під прозорих блузок. Я залишила тебе на півгодини, після чого ловлю на розмові з двома з них…

Єнніфер замовкла, подивившись на посудину у формі риби.

- … і поїданні ілюзії – додала. – Ох, Геральте, Геральте. Ходи. Є нагода познайомити тебе з кількома особами, вартими знайомства.

- Чи однією з тих осіб є Вільгефортц?

- Цікаво – чародійка примружила очі – що саме про нього питаєш. Так, це Вільгефортц прагне познайомитись з тобою. Попереджую, розмова може виглядати банальною і спокійною, але хай тебе це наводить в оману. Вільгефортц це досвідчений, небувало розумний гравець. Я не знаю, чого він від тебе хоче, але будь пильний.

- Буду уважним – зітхнув. – Але не вірю, щоб твій досвідчений гравець був у змозі мене здивувати. Не після того, що я тут пережив. На мене напали шпигуни, зниклі вимираючі гади і горностаї. Мене нагодовано не існуючим кав’яром. Не зацікавлені у чоловіках німфоманки висловлювали сумніви у моїй мужності, загрожували зґвалтуванням на їжакові, лякали вагітністю, навіть оргазмом, і то таким, який не супроводжується ритуальними рухами. Бррр…

- Ти пив?

- Трохи білого вина з Цідарісу. Але схоже на те, що в ньому був афродизіак… Єн? Чи ми після розмови з Вільгефортцем повернемося до Локсії?

- Не повернемося до Локсії.

- Слухаю?

- Хочу провести цю ніч в Аретузі. З тобою. Кажеш, афродизіак? У вині? Цікаво…

- Ой, трясця, ой… - зітхнула Єнніфер, витягуючись і закидуючи стегно на стегно відьмака. – Ого-го, ой. Як давно я не кохалась… Страшно давно.

Геральт витяг пальці з її кучерів, не прокоментувавши. По перше, ствердження могло бути провокацією, боявся гачка, прихованого у приманці. По друге, він не хотів словами затирати смаку її розкішниці, яку щойно мав на вустах.

- Я віддавна не кохалась з чоловіком, який зізнався мені у коханні і якому я зізналась у коханні – замуркотіла за мить, коли вже було ясно, що відьмак не візьме приманку. – Я забула, як це може бути. Ой, трясця…

---

 20 Напівдорогоцінне каміння (прим. пер.).