Слава ЗСУ!

- А де ліжко? - Спитала я.

- Я - робот. Мені воно не потрібне.

- А як же ми?.. Будемо?...

- Ми будемо це робити на підлозі. Так краще для отримання більших відчуттів. Не хвилюйся, ось рушник, на якому ти будеш лежати. І ось подушка для твоєї голови. З приводу плям не турбуйся: все легко очиститься. Якщо ти не хочеш на підлозі, можемо піти до твоєї каюти.

- Ні, краще у тебе на підлозі. - Відповіла я.

- Почнемо. - Підсумував Макс.

Я розгубилася. Макс це помітив.

Він почав діяти.

Я стояла і нічого не робила.

Макс почав мене роздягати, одночасно цілуючи моє тіло.

Потім роздягнувся сам. Не знаючи, що він робот, я б ніколи би не подумала, що такий звичайний гарний хлопець - не справжній абсолют, а зроблений з пластику, силікону та з металу.

Макс взяв мене на руки та поклав на підлогу. Він розсунув мої ноги та, продовжуючи цілувати моє тіло, увійшов усередину мене. Швидко та впевнено. І почав ритмічно рухатися.

- Ай! Боляче! - Крикнула я в момент, коли він увійшов, але з деякою затримкою.

Макс зупинився.

Але тепер я хотіла продовження. Мене переповнило бажання, яке наростало глибоко всередині. І я почала сама ритмічно рухатися.

Макс підхопив мій ритм. І ми продовжили в єдиному ритмі танцювати танець-ритуал кохання.

- Я тебе кохаю! - Скрізь сльози промовила я.

Напруження збудження наростало. Поки не почало щось рефлекторно всередині скорочуватися.

Потім я відчула полегшення.

А Макс продовжував. Його захопив увесь процес.

А потім він прискорився і зупинився.

- Дякую тобі. - Промовив Макс.

- І тобі дякую. - Проговорила я. - Я хочу залишитися з тобою. Я не хочу засинати.

- Ні, тобі треба в капсулу. Інакше, коли всі прокинуться молодими, ти зустрінеш їх постарілою на двадцять років. І ще: нас покарають, особливо мене, що ми відступили він приказу. Мене зовсім через це відсунуть від управління цим кораблем. Давай одягатися. Тобі вже час спати. А мені - залишатися капітаном космічного корабля, поки його капітан в космічному сні. Та вмикати відеоспостереження, підкоректувати цю відсутність запису, як нічого не було. Камери розміщені повсюди. Камер не має лише у вбиральній та над ліжком в ваших каютах. На записах камер відеоспостережень не буде цієї приємної митті. Але я все буду пам’ятати.

Ми одяглися, прийшли до каюти для космічного сну.

Макс все перепровірив та поклав мене спати своїм двадцятирічним космічним сном.

- Я буду чекати твого пробудження, Уляно!

- Я буду чекати зустрічі з тобою, Максу!

11

Я прокинулась. Різко. Не так, як в перший раз. Моя капсула відкрилась. Біля мене відкрились й всі інші капсули.

Роботи швидко допомагали нам вибратися з них. Де капсула не відкрилась, там намагалися її відкрити власноруч. Тоді з таких капсул діставали напівживих абсолютів чи мертвих і приводили їх до тями, роблячи реанімаційні вправи.