Слава ЗСУ!

Я збираюсь виходити на вулицю і щоб зразу не кашляти зовні, заздалегідь надіваю респіратор, бо поверхня планети Жур тепер в самісінькому тумані та в смороді. Нічого не залишилось від тієї гарної планети, якою колись була планета Жур. Навіть озер та річок чистих не лишилось - всі водойми давно забруднені, а їх очищення - дороге задоволення, яке відбувалось на рівні держави, але надовго цього не вистачало: бруд швиденько накопичувався знов і знов, зводячи всі труди нанівець.

Якщо виникає бажання десь поплавати - тоді в нагоді басейни на дахах тих самих хмарочосів, в оточенні тих самих штучних лісів. Але все це за окремі кошти. Так просто насолодитися приємним не вдасться.

Я прямую в сторону, де розташований авіаліфт, який перенесе мене на авіазупинку авіаавтобуса потрібного мені маршруту.

Існують ще орбітальні ліфти, які переносять до орбітальних кілець, на яких розташовані готелі та наукові станції, дорогі помешкання, які можуть собі дозволити лише найбагатші представники нашої цивілізації. До речі, ми себе називаємо Абсолютами. Точніше, ні я з кимсь ще, а саму нашу цивілізацію представники цієї ж цивілізації назвали Цивілізацією Абсолютів, тому що ми, скоріше дехто з нас порахував, що дані розумні індивідууми цивілізованого світу абсолютно в усьому праві.

До найближчого орбітального ліфту мені треба ще доїхати або долетіти на авіавтобусі.

Авіатранспорт може забирати пасажирів з самої поверхні, але маршрути авіавтобусів не проходять через поверхню планети, лише кінцеві зупинки розташовані на самій поверхні планети. Тому спочатку треба дійти до авіаліфту, сісти до авіаавтобуса, долетіти до орбітального ліфту, піднятися вище, на саму штучну орбіту, а потім по орбітальним поїздам добратися до моєї нової, точніше першої в моєму житті роботи, початковий офіс якої розташований на орбітальному кільці.

Я піднімаюсь на авіаліфті. Бачу аеропорт, на якому літаки сідають саме на дахи будівель, на яких розташовані смуги. Ще зі світлин підручника по історії пам’ятаю, як раніше літаки сідали та злітали зі смуг, розташованих на поверхні. Це вже так давно у минулому. Зараз і пасажирів з аеропортів таксі забирають з дахів через такі ж ліфти. Або таксі зупиняються на поверхні, забирають пасажирів і піднімаються у повітря. Але таким способом рідко хто користується. Спуститися на поверхню і чекати там на клієнта - можна лишитися самого клієнта.

Я вже сідаю до аероавтобуса. І ми прямуємо в сторону найближчого орбітального ліфту, по дорозі зупинялись на зупинках, які затверджені даним маршрутом.

Нас багато. Абсолюти вже давно живуть та працюють на майже всіх планетах та супутниках нашої зоряної системи Таліус. Ми існуємо на космічних тілах, придатних для життя і, навіть, ні.

Якщо планета чи супутник дарують придатні умови для життя - там живуть багатії, тому що купити там територію - дуже-дуже дорого. Нові мешканці так само знищують природу, як знищувала цивілізація Абсолютів на планеті Жур. А ті небесні тіла, на яких життя в принципі існувати не може, але вони багаті на корисні копалини, і за них хтось готов платити, не радують умовами для існування - і абсолюти працюють на цих супутниках та планетах заради житла, їжі, води та дешевого одягу. Вони живуть в штучних містах, працюючих як одна закрита система, в якій переробляються відходи, а брудна вода знову стає чистою,  і нетерпляче чекають на космічні кораблі, які привозять ці їжу, воду та одяг.