Слава ЗСУ!

Пролунав сигнал посадки:

- Посадка розпочалася. Зайдіть, будь ласка, до космічного корабля, знайдіть свою каюту, сядьте до свого крісла, пристебніться, обов’язково покладіть свою руку на контрольну панель біля правої руки для контролю присутніх та чекайте наступних розпоряджень. – Це Настя (моя керівниця та капітан корабля) почала приготування до зльоту.

Я сіла в своє крісло, пристебнулась, поклала свою праву руку на панель, щоб відобразити свою присутність на космічному кораблі та почала чекати.

- Я просканувала присутніх. Всі на місці. Корабель готовий до старту. Роз’єднуємося. Відходимо на безпечну відстань. Починаємо зліт. - Пролунало звідусіль. - 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1, пуск.

8

Ми віддаляємося від рідної планети Жур. Через прозорі стіни корабля бачу, як ми тендітно обходимо всіх учасників космічного руху, які заполонили простір в зоряній системі Таліус.

- Уляно, гравітація увімкнена, можеш покинути своє крісло. Прочитай інформацію, яка тобі прийшла на почту. - Чую голос Насті зі всіх сторін своєї каюти. - Твій комп’ютер находиться в ящику в столі, відчини його. У тебе година перед тим, як ми почнемо входити в космічний сон. Через годину чекаю на тебе в каюті для космічного сну.

Отже, я відстебнулася та стала з крісла. Підійшла до столу, який був овальної форми, щоб в будь-якому випадку відключення гравітації не вдаритися об гострі краї. Подивилась на стіл і побачила нарис “торкніться мене”.

Виходить, сенсорна кнопка на самій поверхні. Я торкнулась напису - і з самого столу піднявся ящик, який був захований всередині стола таким чином, що, не знаючи про те, що в столі є якійсь ящики, навіть і не подумаєш, що в ньому вони існують.

Я взяла свій комп. Увімкнула його та перевірила свою пошту.

Ага… Новий файл. Нова об’ємна інформація обволокла мене зі всіх сторін. Ми, виходить, прямуємо в далеку від нас галактику Семені, в зоряну систему Зезі, де живе якесь войовниче населення, яке нещодавно влаштувало повстання і прогнало нас, тобто абсолютів, а скоріше загарбників, тому що в даному випадку ми такими є, зі своєї території. Але абсолюти не покинули їхню планету, яку, до речі, наші назвали, планетою Дика, тобто дикунів, яких ніяк не можуть скорити. Абсолюти залишились на орбіті, не в змозі утриматись на поверхні. Отже, поверхню покинули, але саму планету абсолюти ще не залишили, які постійно обстрілюють з неба це ні в чому не винне місцеве населення, яке живе на своїй території, яка так сподобалась чужинцям через рідкісні корисні копалини, густі ліси, чисті водойми та чари, які постійно відбуваються на планеті Дика.

Все незвичне. Настільки, якщо прибрати сміливих диких мешканців, що здається, ніби потрапляєш в казку в якій повністю вивертає свідомість навиворіт.

По-перше, сама зірка Зезі - зелена, такою вона в принципі не може бути.

По-друге, біля системи Зезі вибухнуло кілька наднових, які знищили усі інші планети цієї системи, а самій планеті Дика пощасливило на момент вибуху не потрапити під ці промені вибуху. Але через ці вибухи в небі планети Дика постійно горить кілька дуже яскравих зірок. Тому ніч світла, майже така, як день.