Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Чвара королів

Може, боги й справді надіслали його відповісти на її молитви.

— Мені треба, щоб ви допомогли витягти тих людей з цюпи. Гловера, решту, всіх. Треба вбити варту, якось відчинити двері…

— Дівчинка забуває, — м’яко мовив він. — Двох вона має, а заборговано трьох. Якщо мусить померти хтось із варти, досить сказати його ім’я.

— Але одного стражника вбити не досить! Щоб відчинити цюпу, треба повбивати усіх! — Ар’я вкусила губу, щоб не плакати. — Врятуйте північан, як я врятувала вас.

Він подивився на неї згори безжальними незворушними очима.

— В бога вкрали три життя. І три життя мусять віддати. З богів ньє глузують.

Голос його скидався на крицю, загорнуту в шовк.

— Я не глузувала. Ніколи! — Вона хвильку поміркувала, тоді спитала. — А ім’я… то я можу назвати будь-кого? І ви його вб’єте?

Якен Ха-Гар схилив голову.

— Чоловік сказав слово.

— Будь-кого? — повторила вона. — Чоловіка, жінку, малу дитину, князя Тайвина, верховного септона, вашого власного батька?

— Той, хто породив цього чоловіка на світ, давно пом’єр, та якби він жив і якби ти зналя його ім’я, він би пом’єр за твоїм наказом.

— Присягніться! — мовила Ар’я. — Богами присягніться!

— Усіма богами моря та повітря, і навіть богом вогню, присягаюсь я. — Він поклав руку до рота оберіг-дерева. — Сімома новими богами і старими, яким ньєма числа, присягаюсь я.

«Отже, заприсягся.»

— Навіть якби я назвала короля…

— Кажи ім’я, і до нього прийде смерть. Назавтра вранці, на повороті місяця, за рік від сього дня — вона прийде. Чоловік ньє літає, мов птах, але він переставляє одну ногу, потім іншу, і одного дня чоловік вже там, і тоді король помирає.

Він став коло неї на коліна, опинившись лицем до лиця.

— Дівчинка шепоче, коли боїться казати вголос. Шепочи зараз. Це Джофрі?

Ар’я наблизила вуста йому до вуха.

— Це Якен Ха-Гар.

Навіть у палаючому сараї, у залізах, оточений стінами вогню, він виглядав не таким збентеженим.

— Дівчинка… схотіла пожартувати.

— Ви заприсяглися. Боги чули вашу клятву.

— Боги справді чули. — Раптом у його руці з’явився ніж з вузьким лезом, завширшки з її мізинець. Ар’я не знала, для неї він чи для нього. — Дівчинка плякатиме. Дівчинка втратить єдиного друга.

— Ви мені не друг. Друг би допоміг. — Вона ступила крок геть від нього, стала на носаки і наготувалася на випадок, якщо він кине ножа. — Друга я б нізащо не вбила.

Посмішка з’явилася на Якеновому обличчі, але миттю зникла.

— То дівчинка… могла б назвати інше ім’я, коли б друг їй допоміг?

— Дівчинка могла б, — погодилася Ар’я. — Тільки якби друг допоміг.

Ніж зник.

— То ходімо.

— Просто зараз?

Вона навіть і не гадала, що Якен діятиме так швидко.

— Чоловік чує шепіт піску в годиннику. Чоловік не спатиме, поки дівчинка ньє забере назад певне ім’я. Тому зараз, зла дитино.

«Я не зла дитина», подумала вона, ««я лютововчиця і привид Гаренголу». Вона запхала ручку мітли назад до схованки і пішла за Якеном з божегаю.

Незважаючи на годину, Гаренгол аж кипів життям. Прихід Варго Хапа знуртував усі замкові звичаї. Вози, воли та коні вже зникли з двору, але клітка з ведмедем лишилася. Її підвісили на важких ланцюгах за кілька стоп від землі, на вигнутому мості, що розділяв зовнішній та середній двори. Кільце смолоскипів заливало майданчик світлом. Дехто з хлопців при стайні кидав камені, аби примусити ведмедя ревти та гарчати. Навпроти через двір з дверей вояцької трапезної теж лилося світло, а заразом чувся стукіт кухлів та галас вояків, які вимагали ще вина. Десяток голосів підхопив пісню горловою мовою, чужою та дивною для Ар’їних вух.

«П’ють та їдять, а потім поснуть», зрозуміла Ар’я. «Балух мав би вже послати по мене, щоб я служила при столі. А тому знає, що в ліжку мене нема.» Та певніше за все, він і сам не мав коли вгору глянути, бо наливав кухлі Кровоблазням і тим стражникам пана Аморі, що приєдналися до веселощів. Гармидер, який зчиняли вояки, мусив добре відволікти від них увагу.

— Якщо чоловік зробить, що його просили, то голодні боги сьогодні геть вп’ються кров’ю, — мовив Якен. — Мила дівчинко, добра та шляхетна. Візьми назад одне ім’я, скажи інше і викинь з голови свою божевільну мрію.

— Не викину.

— Таки-так. — Якен, здавалося, змирився з долею. — Все буде зробльєно, але дівчинка мусить коритися. Чоловік не має часу балакати.

— Дівчинка коритиметься, — відповіла Ар’я. — Що я маю робити?

— Сто людей сидять голодні, їх треба годувати. Пан наказав подати гарячої юшки. Дівчинка мусить побігти до кухні та сказати її хлопчакові-пиріжкові.

Попередня
-= 273 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 13.

Останній коментар

DuaneloW 21.12.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Jasonmaifs 19.12.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


DanielOrgaf 18.12.2024

Good news for all us


Додати коментар