Слава ЗСУ!

— Взаємно, — відповідає Ярослав і на прощання махає рукою.

— Я проведу, — говорить Злата, прямуючи за Кірою. — Почекай хвилинку! — звертається вона до Ярослава. — Я зараз...

— Кірo, от що ти робиш, а? — шикнула неї Злата, коли вони вже вийшли в передпокій.

— Я - то що? — Кіра знизує плечима, роблячи вигляд, що вона не розуміє, що саме Злата має на увазі. Дівчина раптом зупинилася біля порога і посміхнулася. — Класний хлопець! — весело відмітила вона. — Про кошеня турбується... корм приніс... Зранку! Ага... Ну я так і зрозуміла. Кошеня — це знак долі! — сміється вона, багатозначно піднімаючи вгору вказівний палець.

— Та йди вже! Зрозуміла вона ... — Злата роздратовано закочує очі.

"Іноді Кіра просто нестерпна!"

Повернувшись на кухню, Злата побачила зворушливу картину: ніжно посміхаючись, Ярослав грався з кошеням. Аська, ніби впізнавши свого "рятівника", радісно муркотіла і, простягаючи до нього лапки, намагалася схопити його за пальці.

— Пішла? - Ярослав обернувся до Злати.

— Так. Вибач! Не звертай на Кіру увагу. Це в неї гумор такий ... "неадекватний"! — Злата злегка посміхнулася, згадавши про Кіру.

— Та нічого. У тебе хороша подруга. Дуже кумедна, — сміється Ярослав.

— Так... Що - що, а з друзями мені пощастило. Вони в мене чудові! — Злата сіла на кухонний диван і сперлася ліктями об стіл. — Будеш щось?

— Ні, дякую. — відповідає Ярослав. — Не виспалась? — запитує він, дивлячись на її стомлений вигляд.

— Угу. Є трохи, — пробурмотіла вона у відповідь. Ярослав спостерігає, як вона поклала голову на руки, а її повіки з довгими темними віями почали опускатися, куточок її губ злегка тремтів, шовковисте волосся спало на миле личко, яке стало таким спокійним і безтурботним.

"Дивовижна дівчина!" — Ярослав ще пару хвилин розчулено дивився на сплячу Злату. Він міг милуватися цією «картиною» нескінченно. Але Ярослав розумів, що він повинен її розбудити, тому він легенько смикнув Злату за плече.

— Златоо! Златко... — тихенько шепоче він їй на вухо.

— А? Що? Що таке? — дівчина різко стрепенулася і підняла голову. Голос Ярослава подіяв на неї миттєво. — Я заснула чи що?

— Ага, — посміхається Ярослав. — Вибач, що довелося розбудити тебе, але тобі краще піти відпочити. Та й мені теж пора вже.

— Так. Вибач, тобі дійсно краще піти, а я ще посплю трохи. Спасибі тобі велике, — сонно пробурмотіла дівчина. — За кошеня не хвилюйся, я подбаю про нього. Йому вже краще, — запевняє Злата, зачиняючи за ним двері.

Розділ 6

Енергетика музики

Насолоджуйтесь життям і музикою, яка допомагає сховатися від жорстокої реальності світу, нехай хоча б на кілька хвилин.

Вілле Вало

Час біг зі швидкістю світла, його неможливо зупинити. Ніби й не було весни. Був тихий ранок, місто оповите темрявою ще мирно ніжилося в ліжку. Прийшло літо, вітер був літнім, теплий і неквапливий подих світу. Варто лише встати, поглянути в віконце, і ти розумієш: ось воно — свобода і життя! Ось він, перший ранок літа! Червень ... До чого ж солодко звучить! Він віє сонячним світлом і блаженною лінню! Але лінь — це не про Злату! Справ у неї було дуже багато! Вона вже давно прокинулася і збиралася в київський міський центр служби дітей, сім'ї та молоді, в якому вона працює. А потім ще потрібно забігти в благодійний фонд. Адже сьогодні Міжнародний день захисту дітей! І в честь цього планувався традиційний візит в національну спеціалізовану лікарню, щоб підтримати хворих діток. Злата завжди прагнула допомагати людям, особливо — дітям, які потребували цього. Це стало частиною її життя. У цьому вона знаходила себе і відчувала в цьому свою потребу! Адже вміння співпереживати, розуміти, робить нас "чистішими", мудрішими, добрішими. Звертаючи увагу на людей, ти стаєш комусь потрібен і розумієш, що в цьому житті тобі відведена чимала роль.