Слава ЗСУ!

— Гаразд, записуй! — без вагань погодилась Злата. Вона дивувалась сама собі, адже давати свій номер хлопцю, якого вона знає лише декілька хвилин — це не в її стилі. Ніби якась невидима сила робила це за неї! Дивно якось...Дівчина вже встигла пошкодувати про це. Йдучи, вона ще пару разів оберталась в його бік. Ярослав стояв на тому же місці. Він проводжав Злату поглядом, доки її струнка фігура не сховалась за рогом будинку.

Тиха ніч. Пустинна, таємнича. Світ стає зовсім іншим. Думками можна піти в дуже дивному напрямку.

Розділ 2

Початок змін

Зміни — це незмінність в мінливих обставинах

Семюел Батлер

Був прекрасний чарівний ранок. Неділя. Злата прокинулась в чудовому настрої. Розплющивши очі, вона солодко потягнулась і, піднявшись з ліжка, вийшла на балкон. Дівчина заплющила очі і підставила обличчя теплим сонячним променям. Невеличкий вітерець легенько тріпав її волосся. Весна була в розпалі! Голосно співали птахи, було чисте безкрайнє небо, зеленіла трава, чудесно цвіли дерева, ще більше прикрашаючи місто. Насолоду блаженним весняним ранком, несподівано перервала мелодія телефону. Злата повернулася в кімнату, щоб відповісти на дзвінок.

— Так, Кіро. Доброго ранку! — відповідає дівчина, почувши голос подруги. — Так, звісно. Я пам'ятаю ... Я зрозуміла, Кір ... Вероніка трубку не бере? Так вона спить ще напевно... Ти хіба не знаєш, що вона любить поспати? — сміється Злата. — Тим паче, сьогодні вихідний, восьма година ранку ... Гаразд. Домовилися, — закінчивши розмову, Злата попрямувала на кухню, щоб приготувати сніданок і насолодитися ароматною кавою. Знову задзвонив її телефон.

"Так що ж таке! Кіра, напевно, забула щось сказати..." — здогадується Злата. Але її брови поповзли вверх, коли вона побачила на екрані незнайомий номер.

— Так, я слухаю ... А хто це? Ярослав? Який Ярослав? Ах, Ярослав ... Вибач, не впізнала. Привіт! ... Ні, сьогодні не можу, я вже з друзями домовилася ... Гаразд, — байдужим тоном відповідає Злата. Дівчина була трохи здивована, але цей дзвінок для неї зовсім нічого не означав, тому поклавши трубку, вона відразу забула про нього і, як ні в чому не бувало, зайнялася своїми справами.

Ближче до обіду Злата почала потихеньку збиратися на зустріч з друзями. Вона надягла джинси, гарно заплела волосся і зробила легкий макіяж. Настрій був просто чудовий! Знову зателефонувала Кіра, повідомивши, що вона вже під'їжджає. Накинувши поверх футболки тонку куртку, Злата швидко схопила сумку і спустилася вниз. Вийшовши з під'їзду, дівчина посміхнулася і на повні груди вдихнула свіже повітря. Пахло весною. Скоро ще й каштани зацвітуть. Ласкаве сонце піднялося вище, посилаючи на землю приємні промені. Весняна "ідилія" надихала на хороші оптимістичні думки. В такі хвилини віриш, що всі мрії збуваються. Чекаючи Кіру, Злата неспішними кроками пройшлася по доріжці. Раптом її обличчя відобразило вищу міру подиву — назустріч йшов хлопець з приємною зовнішністю. Чого карі очі випромінювали світло, а його губ торкалася вже знайома і така чарівна усмішка.

— Злато??? Оце зустріч! Привіт! Чудово виглядаєш! — хлопець здивований не менше, але щиро зрадів, побачивши дівчину.

— Привіт, Ярославе! Начебто вже віталися сьогодні вранці, — вітається Злата і посміхається йому у відповідь. — Ти завжди з'являєшся так несподівано?