Слава ЗСУ!

— Прикинь! Вони вирішили потусити в жіночій компанії! — звертається Антон до Ярослава, після того, як закінчив розмову з Кірою. Він помітив, що обличчя Ярослава раптом стало задумливим і зосередженим.

— Що з тобою? Ти чому не в дусі? Злата?

Але Ярослав лише мовчки подивився Антону в очі. По його погляду все було зрозуміло і без слів.

— Давай сядемо! Поговоримо, — пропонує Антон, плескаючи його по плечу. Хлопці підійшли до лавочки. — Розповідай, що там у вас скоїлося?

— Та що тут розповідати? Я їй не потрібен, — з досадою в голосі говорить Ярослав.

"Це нічого не значить... Я тебе використовувала... Немає жодних нас... Забудь... " — ці слова знову і знову, наче молотком стукали в його голові.

— Звідки ти це взяв? — Антон кидає на нього нерозуміючий погляд. — Я не поспішав би з такими висновками.

— Вона сама мені сказала. Вчора. Тут все зрозуміло, — голос Ярослава почав тремтіти. Вчорашня розмова зі Златою ніяк не виходила з його голови. Всі думки були тільки про неї.

— Мало що вона говорила! Це ж жінки... Послухай мене! — з усією серйозністю каже Антон. — Я дещо запитаю, а ти обіцяй, що ти відповіси чесно. Як чоловік чоловікові..

— Так, звичайно.

— Ти кохаєш її? Вона дійсно потрібна тобі? — Антон ставить йому запитання. - В іншому випадку тобі краще відпустити її. Забути! Тому що, якщо тобі від неї потрібно інше... Ну ти розумієш, про що я. У такому випадку вона не для тебе! Зрозумій, Злата — не чужа мені людина. І я не дозволю, щоб вона через когось страждала! - попереджає хлопець. — Ти мене зрозумів? Злата цього не заслужила. Ти навіть не уявляєш, як я поважаю цю людину. Вона мені як сестра. В образу я її нікому не дам!

— Так! — емоційно вигукує Ярослав. — Я кохаю її! Дуже! — ці слова він вимовляє чітко і впевнено. — Кохаю! Розумієш?! І це не порожні слова!

— Я тобі вірю, — посміхається Антон, дивлячись Ярославу в очі. — Тоді... Я впевнений, що у вас все буде добре. Не здавайся! Кіра мені щось розповідала...

— Точно! Кіра! Адже вона ближче всіх до Злати, — перервав його Ярослав. — Вона тобі щось сказала? — у його очах промайнула надія. Він шалено вдячний Антону за підтримку. Для нього це дійсно було дуже важливо.

— Даси закурити? — несподівано просить Ярослав, який задумався про те, що говорив його друг.

— Ти хіба куриш? — Антон піднімає на Ярослава здивований погляд.

— Так. З сьогоднішнього дня! — відповідає той.

— Ну тримай! — Антон подає йому сигарету і запалює її. Зробивши затяжку, Ярослав відразу ж закашлявся і скривився від огиди.

— Фу! Яка гидота! — він гасить сигарету і кидає її в урну. — Давай краще вип'ємо.

*****

— Слухай, Ніко! — каже Кіра крізь гучну музику. — По - моєму її пора забирати звідси від гріха подалі, — вона киває в бік Злати, яка пила коктейль за коктейлем. Кіра почала хвилюватися за подругу. Адже Злата завжди вміла контролювати себе, і алкоголь завжди вживала в міру. А зараз вона ледь трималася на ногах!