Слава ЗСУ!

\"Маргарито? Доброго ранку! Вчора був такий схвильований вашим голосом, що забув, нетяма, навіть відрекомендуватися! Вже пробачте, ваш негідний шанувальник – Валера! – О, яке гарне ім\'я! – Знаєте, вигулював свого пса – в мене пінчер – Карл, і уявляв, який вигляд він би мав поряд із вами. Хотів би глянути на цю картину! – А в мене кішечка – Варварка, така вередуха! – Маргарито, що це ми все віртуально? Давайте зустрінемося, посидимо десь у кав\'яреньці, що скажете? – Чому б і ні! Посидіти в кав\'яреньці… це ж ні до чого не зобов\'язує, правда? – Так-так, просто посидіти! Знаєте, в мене досить щільний графік… давайте так: щойно намалюється вільна годинка – я зателефоную, можливо навіть сьогодні, згода? – Так, чекатиму!\"

\"Ало, Валеро? Говорить Сашко, стосовно вашого пса – ми вчора розмовляли. Так, справді, це ваш Карл. – Ні, не треба приїздити, його вже забрала Маргарита – сестра. Вона в мене така собачниця! Маргаритка працює неподалік метро \"Республіканський стадіон\", то просила, щоб ви чекали на неї в невеличкому скверику, там є такий по вулиці Прохідній. Та знайдете. Вона буде там о п\'ятнадцятій. Чекайте прямо на лавочці в скверику. Моя Маргаритка – така пухкенька, симпатична молодичка… А, ну так – з нею ж буде ваш Карл!\"

\"Маргарито! Зможу вирватися о третій пополудні. Давайте зустрінемося неподалік метро \"Республіканський стадіон\", зможете? – Так, цілком! – Там є невеличкий скверик, по вулиці Прохідній. Чекатиму вас на лавочці! І не запізнюватись!\"

Клас! Залишилося зателефонувати ще раз, хвилин за двадцять до зустрічі: \"Маргаритонько, біда – зник мій Карл! Та вже все оббігав! Знаєте, зараз я неподалік того скверика, то давайте вже зустрінемося й разом пошукаємо бідолашного. Отаке виходить знайомство… вже вибачте… Так-так, дякую. Буду вчасно!\"

Потім ти замкнув двері й сподівався, що ніхто не заважатиме. За кілька хвилин до третьої ти висунувся у вікно й почав спостерігати. Вони прийшли вчасно. Ось ця, справді пухкенька молодичка – це, поза сумнівом, Маргарита. А оцей знервований мужик – Валера. Зараз вони почнуть з\'ясовувати нез\'ясовне та стулювати докупи те, що стулити неможливо. Хто мав привести Карла й чому не привів? Хто та з ким хотів познайомитись і куди подівся загадковий Сашко? \"Нічого, понервуйте трохи, попсихуйте, повимахуйте руками. Дякуйте богу, (себто, виходить – мені!) що живете в цивілізовані часи й не потерпаєте так, як потерпав свого часу бідолашний Авраам – я ж нікого не силую зарізати свою дитину! Хоча, хтозна, може згодом…

Ти віднайшов сенс життя…

аркуш Й

Твій Обіцяний Край обмежувався крихітним, затиснутим між двома адміністративними висотками, сквериком, але яке значення має обсяг володінь? І США, і Князівство Монако є однаковими суверенними державами, і прапор кожної з них однаково несуть на відкритті Олімпійських ігор. Те, що ти володарюєш над Своїм Світом не постійно, а лише час від часу, теж не мало тебе хвилювати. Траплялося, що й іменитіші боги забували про своїх підконтрольних. На хвильку відволікся, а тут бац – і твій народ уже вісімсот років, як у рабстві! Докладай потім зусиль, розсовуй морські води – виводь небораків на свободу… Перш, ніж лягти спати, ти по синівському цьомкнув Марметусеньку в щічку, чого не робив уже досить давно. Вона махнула рукою: \"Ой, іди, горобчику, бо розплачусь!\"

аркуш К